26. Метод обговорення навчального матеріалу

В основу цього методу покладена активна сумісна робота тих, хто навчає (військові педагоги), і тих, хто навчається (особовий склад). Причому така робота може відбуватися лише на базі попередньої підготовки останніх.

Даний метод у практиці військового навчання використовується в основному у вигляді бесіди, класно-групового заняття й семінару.

Бесіда – це спосіб озброєння знаннями військовослужбовців шляхом відповідей на заздалегідь сформульовані та поставлені запитання. Вона є діалоговим методом навчання особового складу і використовується з будь-якого предмета бойової підготовки. Це є найпоширеніший різновид методу обговорення навчального матеріалу, що застосовується у військах з категоріями рядового та сержантського складу.

Бесіда здійснюється у формі цілеспрямованої та ретельно підготовленої розмови військового педагога з воїнами, коли зміст навчального матеріалу певною мірою знайомий тим, хто навчається, або не становить великої пізнавальної трудності, або близький до їх професійної та життєвої практики.

Класно-групове заняття поєднує в собі елементи викладення навчального матеріалу, його обговорення і закріплення. Воно нагадує бесіду, але основна частина поділяється на 3 складові. Перша складова містить у собі стисле викладення якоїсь окремої практичної проблеми (наприклад побудова лінії оборони підрозділу). Друга – обговорення викладеного навчального матеріалу (проблеми); але розмова тут ведеться більш ґрунтовно, ніж під час бесіди, істина шукається колективно, у суперечках слухачів, у полеміці, у диспутах. Слухачі не просто відповідають на запитання керівника заняття, а глибоко аналізують факти та явища, самі роблять узагальнені висновки; на це витрачається більша частина часу всього заняття. І на третьому етапі класно-групового заняття навчальний матеріал закріплюється у вигляді якихось практичних дій, вправ (у нашому прикладі це може бути робота з картами, макетами й т. п.).

Семінар – це глибокий науковий аналіз проблеми, колективний пошук шляхів її ефективного розв’язання. Слід зазначити, що семінари проводяться з найбільш підготовленою аудиторією: з офіцерами, курсантами та слухачами вищих військових навчальних закладів, а також з окремими категоріями прапорщиків, сержантів і солдатів, які мають відповідну освіту й досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.

Під час семінарських занять звичайно заслуховуються та обговорюються доповіді, реферати, які складають основу для виступів, обміну думками, товариських дискусій. Крім того, для обговорення на семінар виносяться вузлові питання теми, які являють собою актуальні проблеми, що потребують найбільш ґрунтовного вивчення та закріплення. Широке використання й аналіз першоджерел, уміле узагальнення практики військового будівництва, суспільного життя, досвіду бойової підготовки складають основу і доповідей, і виступів воїнів на семінарі.

Саме семінарське заняття складається з трьох частин.

У вступній частині військовий педагог нагадує тему семінару, його основні питання, актуальність, теоретичну та практичну значущість проблеми, яка виноситься для обговорення, вимоги до учасників та їх виступів, порядок проведення заняття.

Основна частина присвячується саме обговоренню проблеми й усіх її складових. Як правило, спочатку заслуховується доповідь або реферат, після чого вони колективно обговорюються, а також розглядаються всі питання семінару.

У заключній частині семінарського заняття керівник коротко розбирає доповіді та виступи слухачів за змістом і методикою викладення, оцінює підготовку й активність групи в цілому і кожного воїна окремо. Частину часу він відводить на розтлумачення теоретичних і практичних питань, що з якоїсь причини були упущені в ході обговорення або недостатньо засвоєні воїнами. Наприкінці заняття керівник дає завдання воїнам для подальшої роботи над проблемою, що обговорювалась.