17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.

«Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях або в міжособистісних взаєминах індивідів або груп людей, пов’язаних з гострими емоційними переживаннями».

Усвідомленню природи конфліктів сприяє їх класифікація, що має спиратися на соціально-психологічні ознаки. Соціальні психологи виділяють два різновиди конфлікту: внутрішньоособистісний та міжособистісний.

Внутрішньоособистісний конфлікт являє собою зіткнення рівних за силою, але протилежних за напрямом інтересів, потреб, потягів в одній особистості.

Міжособистісний конфлікт, який І с предметом нашого аналізу — це ситуація, де дійові особи мають несумісні цілі та реалізують протилежні цінності, або одночасно прагнуть досягнення такої мети, якої може досягти тільки одна зі сторін. Тут, виходячи зі складу учасників конфлікту, виокремлюють такі типи конфліктів: особистість — особистість, особистість — група, група — група. Отже, у соціально-психологічному плані учасники конфлікту характеризуються передусім протилежними мотивами, цінностями, настановами.

До профілактичних заходів можна зарахувати:

• статутну організацію служби, що усуває причини виникнення суперечок, невдоволення;

• якісну бойову та гуманітарну підготовку, яка поряд з освітянськими функціями виконує ефективну виховну функцію;

• підвищення психолого-педагогічної ерудиції офіцерського складу, який відіграє вирішальну роль у організації та здійсненні роботи щодо попередження конфліктних ситуацій;

• навчання молодих командирів практиці навчально-виховної роботи, адже відсутність у них цих навичок заважає їхній цілеспрямованій праці;

• вдосконалення всієї виховної роботи;

• здійснення планових попереджувальних заходів для запобігання типовим для даного підрозділу порушенням;

• формування та згуртування військового колективу:

• розумний розподіл особового складу за посадами та фахом, виходячи з психологічної сумісності й індивідуально-психічних особливостей;

• посилення в особового складу мотивації до військової служби, тобто необхідно зацікавити їх змістом військової служби, широко застосовуючи різні прийоми для переконання та заохочення;

• цілеспрямовану виховну роботу з воїнами, які мають нахил до порушення військової дисципліни, та надання їм різноманітної допомоги тощо.

Така робота в основному виключає умови виникнення конфлікту. Але уникнути їх через різні обставини вдається не завжди. При цьому виникненню конфлікту передує конфліктна ситуація. Тому офіцер має добре уявляти ознаки конфліктної ситуації у підрозділі, сферу можливих міжособистісних суперечностей, а також потенційних джерел конфліктів. Попереджувальна робота ведеться у більш вузькому напрямі та з визначеною категорією особового складу.

18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.

Психологічна підготовка — це наукова підготовка психіки військовослужбовців до стійкої практичної діяльності у складі підрозділу (частини) на полі бою в умовах сучасної війни.

Психологічна підготовка воїнів має дві основні мети:

• формування психічної стійкості;

• формування психологічної готовності.

Ці якості формуються у процесі відпрацьовування всіх необхідних навчально-бойових ситуацій на заняттях і навчаннях, які провадяться в умовах, наближених до реального бою. Завчасно (до початку бою) у солдатів формується психічна стійкість — це система психічних якостей воїна, яка визначає його потенційну можливість долати труднощі сучасної війни й успішно виконувати отримане бойове завдання.

Сутність психологічної підготовки полягає у формуванні у воїнів таких морально-психічних, бойових і фізичних якостей, які забезпечують високу ефективність їхньої діяльності в сучасній війні. Це зумовлює її зміст, тобто головні завдання і специфіку різних видів психологічної підготовки воїнів із врахуванням специфіки їхньої навча­льно-бойової та бойової діяльності.

Завданнями загальної психологічної підготовки є:

• формування у воїнів психологічної готовності до початку війни, до першого бою;

• формування психічної стійкості воїнів;

• виховання в особового складу віри в силу і надійність своєї зброї та бойової техніки;

• формування психологічної готовності військового підрозділу до активних та узгоджених дій;

• підготовка офіцерського складу до ефективного управління особовим складом в умовах сучасного бою;

• накопичення особистого досвіду напруженого стану психіки і поступове зняття цієї напруженості;

• функціональний розвиток психіки воїна і формування на цій основі його особистості тощо.

Види психологічної підготовки:

1. Загальна - у воїнів формується усвідомлення необхідності виконання свого конституційного обов'язку, впевненість у своїх силах і бойовій техніці, об’єктивне уявлення про характер сучасної війни, засобах її ведення, труднощі, які необхідно подолати для перемоги.

2. Спеціальна - має враховувати специфіку роду військ та бойової спеціальності.

3. Цільова - слугує для забезпечення рішень Із конкретних бойових завдань: маршу, бойового десантування, наступу, оборони тощо.