3.2. Обґрунтування доходу орендного підрозділу підприємства

Важливою формою господарювання і роздержавлення майна є оренда. Відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств і організацій, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо використання цього майна регулює Закон «Про оренду державного майна» від 10 квітня 1992 року № 2270-XII (зі змінами і доповненнями). Згідно зі ст. 2 цього Закону орендою є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об’єктами оренди за цим Законом є:

- цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об’єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс (абзац другий частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.12.97 р. № 768/97-ВР)

Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї ст.4, визначаються Кабінетом Міністрів України;

- об’єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників), а також об'єкти, включені до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", які випускають підакцизну продукцію, крім цілісних майнових комплексів, які випускають підакцизну продукцію, переданих в оренду до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 29 червня 2004 року (частину другу статті 4 доповнено абзацом п’ятим згідно із Законом України від 29.06.2004 р. № 1905-IV, абзац п’ятий частини другої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 29.11.2005 р. № 3126-IV, від 23.09.2008 р. № 574-VI, від 09.09.2010 р. № 2518-VI)

Дія Закону поширюється й на державні сільськогосподарські підприємства. Оренда майна інших форм власності регулюється положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством України та договором оренди (ст. 1 Закону). Орендувати майно сільськогосподарських підприємств можуть організації орендарів, створені членами трудового колективу підприємства, його структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України.

Рішення трудового колективу про оренду майна вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини його членів. При цьому особи, котрі бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів, загальні збори (збори уповноважених) які обирають її керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, яке підлягає державній реєстрації у виконавчому комітеті ради народних депутатів за місцем знаходження об'єкта оренди. Одночасно в зазначених органах проводиться державна реєстрація організації орендарів, яка з цього моменту набуває прав юридичної особи (пункти 4, 5 ст. 9 Закону).

Перехід до орендних відносин в агропромисловому комплексі означає повну самостійність орендарів у здійсненні виробничої діяльності (у плануванні, управлінні, організації виробничих процесів, реалізації продукції, використанні доходу).

Згідно ст. 115 Господарського кодексу України:

1. Орендним підприємством визнається підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

2. Орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об'єктом оренди.

3. Організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію.

4. Орендодавцями щодо майнових комплексів, які належать до державної або комунальної власності, є Фонд державного майна України і його регіональні відділення, а також органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами управляти майном, що належить відповідно Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності.

5. Законом визначаються об’єкти державної та комунальної власності, на основі яких не можуть створюватися орендні підприємства.

6. Передача в оренду майнових комплексів не припиняє права власності на це майно. Передавати цілісні майнові комплекси у суборенду забороняється.

7. Орендар несе відповідальність за забезпечення цілісності і збереження майна, отриманого в оренду, і на вимогу орендодавця повинен відшкодувати завдані йому збитки.

8. Орендоване підприємство може бути визнано банкрутом в порядку, встановленому законом.

9. Порядок укладення договору оренди майнового комплексу та інші питання створення і діяльності орендного підприємства регулюються цим Кодексом, іншими законами.

Основним правовим документом, який регулює відповідні взаємовідносини сторін, є договір оренди. Перелік істотних умов договору оренди міститься у ст. 10 Закону «Про оренду державного майна». У ньому передбачаються: строки оренди; склад і вартість майна, що передається в оренду; розмір орендної плати; розподіл обов'язків сторін щодо повного відновлення і ремонту майна; обов'язки орендодавця виділити орендареві майно у стані, що відповідає умовам договору; обов'язки орендаря вносити орендну плату і повернути майно орендодавцеві після закінчення строку оренди в обумовленому договором стані. До договору оренди можна включати обов'язки орендодавця з матеріально-технічного забезпечення, сприяння розвиткові виробництва, впровадження науково-технічних досягнень і передових технологій, технічного переозброєння виробництва, соціального розвитку, підготовки кадрів тощо.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Таким чином, особливість правового становища підрядно-орендних колективів у сільському господарстві полягає в тому, що вони формуються на основі договірних відносин із сільськогосподарськими підприємствами і здійснюють свою практичну діяльність як структурні підрозділи останніх із певною господарською самостійністю.

Підрядно-орендні колективи самостійно вирішують усі питання організації та режиму праці, а також відпочинку. При цьому їх трудова діяльність повинна бути планомірною й узгодженою за виробничою технологією, розпорядком робочого дня з роботою всього колективу сільськогосподарського підприємства. Організація праці починається з формування підрядних колективів на суто добровільній основі. Цим вони відрізняються від інших виробничих підрозділів (відділень, бригад, цехів, ланок, ферм), котрі, як правило, утворюються за рішенням правління колективного сільськогосподарського підприємства та адміністрації державного сільськогосподарського підприємства.

Вступаючи до підрядно-орендного колективу, його працівники мають право на переважне виконання обраної ними постійної роботи (відповідно до їх професії, роду занять). Рівночасно, працюючи спільно на кінцевий результат, вони добровільно, в договірному порядку беруть на себе обов’язок виконувати також іншу роботу за тимчасово відсутнього працівника, якщо цього вимагають інтереси підрядного колективу.

В підрядно-орендних колективах розрізняють постійних і тимчасових працівників (останні можуть запрошуватися в періоди напружених польових робіт з інших структурних підрозділів і господарств).

Умови праці в сільському господарстві, як відомо, мають певну специфіку, обумовлену сезонністю виробництва, залежністю його від клімату, погодних умов. Ця специфіка вимагає застосування гнучкого режиму робочого часу, при якому затрати праці повинні здійснюватись у строки, що їх диктують погода, земля, агрономія, досвід і практика рільника. Тому графік роботи і режим робочого часу стосовно до конкретних умов виробництва та переробки сільськогосподарської продукції можуть розробляти й успішно застосовувати лише самі підрядно-орендні колективи.

Формування і розподіл валового і госпрозрахункового доходу орендного підрозділу розглянемо на рис. 3.1.

На вартість вкладу працівникам нараховуються відсотки. Відповідно до статуту орендного підприємства на вартість вкладу члена орендного колективу в майно підприємства можуть видаватися цінні папери. На вказані цінні папери (акції) виплачуються дивіденди в розмірах, що визначаються орендним колективом виходячи з кінцевих результатів виробництва і завдань розвитку підприємства.

Виручка від реалізації

Матеріальні затрати

Валовий дохід

Оплата послуг інших підрозділів

Орендна плата

Госпрозрахунковий дохід

Сальдо госпрозрахункових претензій

Фонд виробничого і соціального розвитку

Фонд споживання

Резервний фонд

Фонд оплати праці

Рисунок 3.1. Формування і розподіл валового і госпрозрахункового

доходу орендного підрозділу

На вартість вкладу працівникам нараховуються відсотки. Відповідно до статуту орендного підприємства на вартість вкладу члена орендного колективу в майно підприємства можуть видаватися цінні папери. На вказані цінні папери (акції) виплачуються дивіденди в розмірах, що визначаються орендним колективом виходячи з кінцевих результатів виробництва і завдань розвитку підприємства.

Індивідуальний виробничий дохід кожного працівника в умовах оренди може складатися з наступних елементів:

1) Оплати праці за виконання роботи (послуги) відповідно до кількості і якості витраченої праці. Це те, що називають заробітною платою. Орендар (член орендного колективу) як хоча тимчасовий, але власник, заробітну плату фактично не отримує, він отримує частину доходу.

2) дивіденди (відсотки) за особистими рахунками приросту основних фондів (часткової фонд).

3) дивіденди (відсотки) за вкладами працівників особистих заощаджень і заробітної плати на розрахунковий рахунок підприємства (пайовий фонд).

4) Дивідендів за придбаними працівникам акцій трудового колективу (акціонерний фонд).

З метою поглиблення госпрозрахункових відносин на підприємстві, підвищення ефективності внутрішньовиробничого госпрозрахунку застосовується оренда на рівні структурних підрозділів (окремих виробництв, цехів, учасників, бригад). Оренда для окремих структурних підрозділів може вводитися як на орендних підприємствах, так і на підприємствах, що не перейшли на оренду. Впровадження внутрішньовиробничої оренди доцільно там, де є певна відособленість основних виробничих фондів, технологічного процесу і, найголовніше, де можна обчислити кінцевий виробничий результат.

Найбільш ефективна внутрішньовиробнича оренда коли всі структурні підрозділи орендного підприємства переведені на орендні відносини. Тоді кожне орендне підрозділ формує свій валовий дохід, а загальний дохід підприємства представляє собою суму доходів підрозділів.

Загалом же планування та облік виробничої діяльності орендних підрозділів ведеться в особових рахунках витрат і доходів підрозділів. Особові рахунки ведуться на підставі даних оперативного та бухгалтерського обліку. Витрати та доходи орендних колективів враховуються за місяць і наростаючим підсумком з початку року. Орендний цех самостійно веде книгу обліку доходів і витрат. Записи в книзі обліку доходів в особовому рахунку орендного підрозділу і підприємства повиннібути ідентичними.