31. Громадянське суспільство: поняття та принципи його побудови.

Можна вказати ряд найбільш загальних ідей і принципів, що лежать в основі будь-якого громадянського суспільства, незалежно від специфіки тієї чи іншої країни. До них відносяться: - Економічна свобода, різноманіття форм власності, ринкові відносини; - Безумовне визнання і захист природних прав людини і громадянина; - Легітимність і демократичний характер влади; - Рівність всіх перед законом і правосуддям, надійна юридична захищеність особистості; - Правова держава, засноване на принципі поділу і взаємодії влади; - Політичний і ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; - Свобода слова і друку, незалежність засобів масової інформації; - Невтручання держави в приватне життя громадян, їхні взаємні обов'язки і відповідальність; - Класовий світ, партнерство і національна згода; - Ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рівень життя людей [9]. Громадянське суспільство не державно-політична, а головним чином соціально-економічна і особиста, приватна сфера життєдіяльності людей, реально складаються відносини між ними. Це вільне демократичне правове цивілізоване суспільство, де немає місця режиму особистої влади, волюнтаристським методів правління, класової ненависті, тоталітаризму, насильства над людьми, де поважаються закон і мораль, принципи гуманізму і справедливості. Це - ринкове багатоукладності конкурентне суспільство зі змішаною економікою, суспільство ініціативного підприємництва, розумного балансу інтересів різних соціальних верств. Регулююча роль держави зводиться до необхідного мінімуму: охороні правопорядку, боротьби зі злочинністю, створення нормальних умов для безперешкодної діяльності індивідуальних і колективних власників, реалізації ними своїх прав і свобод, активності та підприємливості. Тобто держава має виконувати в основному функції «щодо ведення спільних справ» (К. Маркс). Його завдання - «не заважати» нормальному перебігу економічного життя. Гаслами громадянського суспільства є: «Дайте всім спокійно багатіти»; «Вся влада мені і моїй родині», «Мій дім - моя фортеця»; «Що законом не заборонено, те дозволено», «Хай буде ринок плюс сильна поліція». Всі ці вимоги висловлюють ідею економічної та політичної свободи індивіда, його первинність і відносну незалежність по відношенню до офіційних інститутів [10]. У громадянському суспільстві обов'язки громадян перед державою зведені, по суті, до законослухняності і сплату податків. Але це такі обов'язки, які, з одного боку, забезпечують існування і ефективне функціонування самої держави, а з іншого - визначають в принципі (разом з гарантованими правами) чіткий і рівний соціально-правовий статус особистості в суспільстві. Зрозуміло, у конкретних випадках і відносинах у громадян можуть виникати й інші обов'язки, пов'язані з їх суспільної, трудової, підприємницької та іншою діяльністю, виконанням службового, військового, сімейного обов'язку. Але в основному в такій системі переважають не вертикальні, а горизонтальні зв'язки. Громадянське суспільство починається з громадянина та її свободи. Саме звання «громадянин» свого часу звучало як синонім незалежності, рівноправності, гідності і самоповаги особистості. Воно протиставлялося всіляким становим чинам, привілеїв, кастовим розбіжностям, сприймалося як виклик пригнобленому становищу людей, нерівності та обмеження в правах. Статус «підданих», кріпаків був принизливим або, принаймні, скривдженим.

Громадянське суспільство - відкрите, демократичне, антитоталітарного, саморозвивається суспільство, в якому центральне місце займає людина, громадянин, особистість. Воно несумісне з директивно-розподільної економікою, нав'язуванням зверху примусових зразків життя і діяльності. Вільні індивіди-власники об'єднуються для спільного задоволення своїх інтересів і служіння загальному благу.

Як показує історичний досвід, становлення та формування громадянського суспільства в різних країнах зазнавало і відчуває потужний вплив конкретних соціальних умов. Росія не є винятком із загального правила. На Заході формування громадянського суспільства починає свій відлік від ХІІ-ХШ століть. Воно складається протягом тривалого періоду, методом проб і помилок, виростаючи з традиційних інститутів, які зазнавали складну еволюцію, пристосовувалися до нових запитів мінливого суспільства. Крім цього, громадянське суспільство розвивалося на основі антично-християнської культури, включаючи римське право, потужний вплив протестантизму. У Росії громадянське суспільство формується і розвивається в інших умовах. Перш за все, слід відзначити домінуючу роль держави у житті суспільства на всьому історичному шляху, що визначалося природно-географічними, історичними, геополітичними умовами. Держава змушене було брати на себе вирішення основних завдань. Але одночасно це супроводжувалося і придушенням ініціативи «знизу». Самостійність низів обмежувалася. Суспільство змушене було віддавати не тільки додатковий продукт, а й частину необхідного. А це призводило до слабкого розвитку підприємництва, торгівлі і міст, до незахищеності прав, свобод людини, приватної власності. Негативну роль зіграла і запізніла скасування кріпосного права, тобто тільки у 1861 році, коли по всій Західній Європі вже прокотилися буржуазні революції. А потім російське дворянство і буржуазія не зуміли забезпечити плавного переходу до буржуазної демократії. Прихід до влади комуністів привів до встановлення тоталітаризму в його сталінському тлумаченні. У підсумку особистість, її творча самодіяльна природа зіткнулася з потужною системою придушення. Але тут хотілося б застерегти від висновку про те, що етатизм у Росії, його традиції надзвичайно сильні. На наш погляд, сильний тиск державної машини було спрямоване на придушення потужного прагненні «низів», всього суспільства до свободи. Саме на це були націлені основні зусилля держави в ХІХ-ХХ століттях. Прагнення до свободи є базова потреба громадян Росії, вони прагнуть мати можливість самостійно вибирати, вирішувати і діяти. Величину цього бажання не слід применшувати. Росія - частина світового співтовариства і головне в її розвитку визначається цією приналежністю.