28. Еволюція соціал-демократії.

ЭВОЛЮЦИЯ СОЦИАЛ-ДЕМОКРАТИИ В XX В

В начале XX в. соц-дем занимает революционные позиции. В европейских странах она является организатором борьбы рабочих за свои экономические права. Влияние левых революционных соц-дем в Германии ограничено. Большинство немецких рабочих идут за реформистами.

Во Франции соц. партия имела большое влияние, ее фракция в парламенте в 1914 была второй по численности.

Соц. партия США выступала за проведение соц. реформ.

Россия – РСДРП(б) заняла революционную позицию. Воспользовавшись отсутствием реальной властной силы, встала во главе революционного народа и осуществила Октябрьскую социалистическую революцию (1917), взяла власть в свои руки, руководила построением социализма.

В 1918-20-х гг. революции произошли в Германии, Венгрии, Австрии (поражение республик, восстановление монархических основ).

Социал-демократические и коммунистические партии Восточноевропейских государств возглавили соц. преобразования, а затем после «бархатных» революций (1989) взяли идеи европейской социал-демократии.

В 1951 г. на съезде соц. партий и организаций провозглашено создание Социалистического Интернационала (федерация самостоятельных соц. и соц-дем партий европейских стран). Осуществлял координирующие и информационные функции.

Современная соц-дем находится на реформистских позициях. Входит в состав парламентов и правительств (Германия, Италия).

В 1989 г. в Социалистическом Интернационале насчитывалось свыше 70 партий, половина из которых из стран третьего мира.

Новая программа «Декларация принципов» рассматривает социализм как непрерывный процесс социальной, экономической и политической демократизации общества, провозглашала основные ценности: свободу, справедливость, равенство, солидарность. Главные проблемы: обеспечение мира, международной безопасности, разоружение, диалог Восток-Запад, экологическая безопасность.

29. Радикалізм у політиці. Екстремізм, тероризм, неонацизм.

Радикалізм (англ. radicalism) — духова настанова, спосіб мислення, а наслідком його також дія, що послідовно і прямолінійно йде до наміченої мети, відкидаючи будь-який компроміс. Радикалізм виявляється у різних ділянках: філософії, етиці, релігії, як напрям, який повністю не погоджується з панівними поглядами (для прикладу — атеїзм, матеріалізм).

У політичній ділянці радикалізм це, вцілому, кожний напрям, який змагається за ґрунтовні зміни тих чи тих державних або суспільних стосунків, як правило, вважаючи рішучі й крайні засоби за кінцеві. Звичайно радикальними вважаються крайні «ліві» течії, але радикалізм існує також серед «правих» течій, так що є Радикалізм комуністичний, але також націоналістичний, клерикальний тощо. Значення слова Радикалізм впродовж історії часто змінювалося.

Назва радикалізм виникла вперше в Англії й Франції після великої французької революції. У 19 ст. його вважали в Європі ідентичним з крайнім лібералізмом, інколи демократизмом або соціалізмом. В усіх країнах тоді почали творитися радикальні партії. Найвідомішою з-поміж них була французька радикальна партія (Жорж Клемансо), що поєднувала республіканство, лаїцизм, націоналізм і соціал-реформізм.