Завдання 3. Дайте стислу відповідь на наступне проблемне запитання: "Менеджмент і управління економікою. Співвідношення між цими категоріями. Причини виникнення менеджменту?"

Процес менеджменту – це сукупність і безперервна послідовність взаємозалежних дій управлінських працівників по реалізації функцій менеджменту, здійснюваних за визначеною технологією, спрямованих на досягнення цілей соціально – економічної системи.

Функції менеджменту відбивають зміст процесу керування, вид управлінської діяльності, сукупність обов'язків керуючої підсистеми (суб'єкта керування). Кінцевим результатом керування є вироблення управлінського впливу, команди, наказу, спрямованих на досягнення поставленої мети. Один працівник може виконувати кілька функцій, трохи працівників можу виконувати одну функцію. Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу керування, а система керування конкретним об'єктом або видом діяльності – це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом.

Анри Файоль, розроблювач теорії адміністративного керування, на початку ХХ століття виділив 5 вихідних функцій адміністративного процесу: передбачення, організація, розпорядження, узгодження, контроль.

Протягом ХХ сторіччя зміст функцій і назва деяких перетерпіло істотні зміни в порівнянні з тими, котрі приведені в роботах А. Фойля. Це обумовлено змінами в економіці і соціальній структурі суспільства.

Усі функції менеджменту можна розділити по двох ознаках: по змісту процесу керування (основні функції) і по напрямку впливу на об'єкти керування (специфічні або конкретні функції).

Основні функції є основними всього процесу менеджменту, а специфічні функції відбивають особливості конкретної управлінської діяльності працівників.

Найбільш повний зміст менеджменту як процесу відбивають основні функції. Вони є загальною умовою керування соціальними і соціально - економічними процесами.

Основними функціями менеджменту є:

1. Планування - основна функція менеджменту являє собою вид діяльності по формуванню засобів впливу, що забезпечують досягнення поставлених цілей.

2. Організація – полягає у встановленні постійних і тимчасових взаємин між усіма підрозділами фірми, визначенні порядку й умов функціонування фірм.

3. Активація – процес групування фізичних, моральних і психічних сил членів колективу для досягнення цілей організації.

4. Координація – погодженість дій менеджерів даної організації. Дії не тільки не повинні суперечити один одному, навпроти, необхідно, щоб вони доповнювали один одного і вели до однієї мети - мети фірми, вираженої в довгострокових і оперативних планах.

5. Контроль – це системне спостереження за виконанням планів, завдань і результатами господарської діяльності, забезпечення за допомогою інформації зворотного зв'язку з керованим об'єктом.

6. Мотивація – зв'язана з процесом спонукання себе й інших людей до діяльності через формування мотивів поводження для досягнення особистих цілей організації. Дослідження поводження людини в праці дає деякі загальні пояснення мотивації і дозволяє створити прагматичні моделі мотивації співробітника на робочому місці.

7. Стимулювання – це функція, зв'язана з процесом активації діяльності людей і трудових колективів, забезпечує працівників у підвищенні результатів своєї праці.

Основна задача менеджерів – домогтися реальних кінцевих результатів діяльності. Менеджери повинні правильно визначити, усвідомити свої мети, поставити мети персоналові для того, щоб визначити й уточнити вихідні дані, з'ясувати сильні і слабкі сторони системи й ефективно їхній використовувати.

Менеджер повинний постійно контролювати мети і результати їхнього досягнення. У процесі керування здійснюється постійний процес узгодження і визначення взаємної відповідності цілей і результатів.

Управління (англ. management - управління, завідування, організація) – складний та динамічний соціально-економічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. У широкому розумінні слова воно означає вплив на процеси, об’єкти, системи з метою їх оптимізації, збереженню їхньої сталості, переводу з одного стану в інший згідно з поставленими цілями. Мета управління господарською діяльністю – одержання максимально можливих результатів за умови отримання сукупних витрат живою та уречевленої праці.

За умов планової моделі господарювання організації роботі менеджерів не приділялася належна увага і вільний маневр був неможливий та малоефективний. При ринковій моделі господарювання підприємства стають вільними у здійсненні власної діяльності. Вони функціонують на принципах самоокупності, самофінансування, вільного підприємництва та конкуренції. Це викликає до життя підприємливість, засновану на здоровому глузді та кмітливості, що посилює значення організації роботи менеджерів підприємства та роль керівника.

Управління перетворюється на складову частину діяльності підприємства, яка реалізує теорію управління і практику ефективного керування колективом підприємства. Сучасний менеджер охоплює методи і техніку управління підприємством, спрямовану на досягання поставленої мети за умов оптимальної організації роботи та використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.

Функції управління – певний вид діяльності, здійснюваний посадовою особою чи структурним підрозділом апарату менеджменту, в процесі якого відбувається ефективний вплив на об’єкти управління і вирішується поставлена мета, завдання та інше.

Основними функціями управління є: планування, організація, добирання та розміщення кадрів, їх стимулювання, координація та контроль.

Планування – процес розробки і практичного втілення планів, а також шляхів, засобів досягнення втіленої у ним мети підприємства. За сферами планування розрізняються планування виробничої діяльності, планування підбору та переміщення працівників, фінансове планування та інше. Основним планом діяльності підприємства є бізнес-план.

Організація діяльності підприємства – процес створення організаційної структури (відділів, служб, груп тощо), закріплення за ними ресурсів, узгодження повноважень, а також розробка доцільних засобів їх дії з метою досягнення поставлених цілей.

Контроль за діяльністю підприємства являє собою систематичне спостереження за станом господарської діяльності підприємства з метою перевірки відповідності фактичних результатів запланованим і в разі потреби коригування такої діяльності.

Управління як специфічний вид діяльності ґрунтується на таких принципах:

- управління обертається навколо людини, його завдання полягає в тому, щоб організувати спільні дії людей, надати їхнім зусиллям ефективності, нівелювати притаманні їм слабкості, оскільки прагнення людини робити внесок у суспільні справи так само залежить від і ефективності управління підприємством, як і від зусиль і здібностей людей;

- завданням управління є вироблення чітких завдань, згуртування членів колективу навколо загальних цілей;

- завдання управління полягає також у тому, щоб підприємство і кожний його працівник розвивали як свої потреби, так і можливості їхнього задоволення; підготовка і розвиток людей мають здійснюватися на будь-якому рівні організації (підприємства) і не повинні зупинятися;

- на будь-якому підприємстві працюють люди з різними навичками та знаннями, що виконують різні види робіт, тому воно має ґрунтуватись на комунікації між працівниками і на їхній особистій відповідальності;

- ні обсяги випуску (реалізації) товарів чи послуг, ні матеріальна та технологічна оснащеність самі по собі не є адекватними вимірниками результативності управління і ефективності роботи підприємства;

- оскільки управління пов’язане з інтеграцією людей в одному підприємстві, воно має глибоке коріння в культурі. Завдання полягає в тому, щоб відшукати і розпізнати ті елементи власних традицій, історії та культури, які можна використати для модернізації системи управління.

БІЛЕТ 30.

Завдання 1. Визначте правильну відповідь у кожному тестовому завданні. (Відповіді на всі тести подайте у вигляді таблиці):

Тест №	Правильна відповідь
І	в
2	б
3	а, б, в
4	б

Тестові завдання:

1. В сучасній ринковій економіці найбільш поширеними є такі форми власності (на прикладі України):

а) приватна, особиста, акціонерна, колективна, державна;

б) приватна, колективна, корпоративна;

в) приватна, колективна, державна.

2. Стихійний порядок, економічна свобода, конкуренція, приватна власність, вільне ціноутворення в їх сукупності вважають:

а) "правилом "невидимої руки";

б) принципами та стимулами ринкової економіки;

в) визначенням ринкової економіки.

3. Які з перелічених показників відносяться до показників економічної ефективності:

а) продуктивність праці;

б) фондовіддача;

в) матеріаломісткість;

г) оборотність оборотних засобів;

д) ліквідність активів.

4. Матеріальне виробництво - це:

а) галузі, які виробляють матеріальні блага і матеріальні послуги;

б) галузі, які виробляють матеріальні блага;

в) галузі, які виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги;

г) галузі, які виробляють нематеріальні послуги.

Завдання 2. Оберіть один з вищенаведених тестів, проаналізуйте і письмово дайте розгорнуте обґрунтування правильної на вашу думку відповіді. Дайте визначення понять, які зустрічаються в тесті.

По тесту 1:

Основу економічної системи повинні становити відносини власності. Вони завжди були тим стрижнем у суспільстві, навколо якого формувались і розвивались всі інші суспільні відносини. Привласнення матеріальних та духовних благ у різних економічних системах складає суть економічних відносин, що виражаються поняттям «власність». Проте серед вчених-економістів досі немає єдності в трактуванні відносин власності.

Одним з найдискусійніших в наш час економічним визначенням власності є таке: власність - це відношення між людьми з приводу речей. Певною мірою це визначення відбиває саме економічний, а не правовий, соціальний чи якийсь інший аспект власності. Адже найбагатший капіталіст стане злиденним, якщо опиниться сам на сам зі своїми заводами, і нікому буде ані працювати на них, ані купувати вироблене. Багатство капіталістичного суспільства - товар. Його має хтось виробити, хтось купити та спожити і таким чином принести власнику капіталу прибуток.

Поняття «власність» достатньо складна категорія. Найчастіше його ототожнюють з привласненням. Відносини привласнення в багатьох концепціях власності вважаються базовими. Привласнення вказує, кому належать блага (об’єкти власності), як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Об’єктами власності є речі, які присвоюються, тобто всі елементи суспільного багатства, результати та фактори виробництва. Суб’єктами власності можуть бути окремі особи (громадяни), колективи, організації, фірми, асоціації, держава.

Важливим критерієм належності відносин власності до предмету економічної теорії є безпосередній зв’язок відносин власності з виробничими відносинами, відносинами між людьми по виробництву, розподілу і використанню засобів виробництва. Саме засоби виробництва є головним найбільш стійким об’єктом власності.

Таким чином, відносини власності - це певна система відносин з приводу володіння, розпорядження, користування, привласнення і споживання людьми як засобів виробництва, так і результатів праці.

Володіння - головна передумова власності. Але саме по собі володіння ще не означає власності в її повному економічному змісті. Володіти можна і пасивно. Володіння тільки фіксує об’єкт власності, визначає його конкретно.

Користування - це відносини до об’єкту використання, спрямовані на отримання з нього корисного ефекту, при цьому реалізується ідея корисності, яка є абсолютним стимулом еволюції як виробництва конкретних цінностей, так і соціально-економічного розвитку суспільства. Коли власник віддає об’єкт власності в оренду, він, відповідно, в межах договору оренди, передає право розпорядження і використання орендарю.

Отже, економічний зміст відносин власності полягає в реальних діях суб’єктів по володінню, розпорядженню і використанню об’єктів власності. Власність складає серцевину системи економічних відносин суспільства.