Завдання 3. Дайте стислу відповідь на наступне проблемне запитання: "Що спільного між поняттям "кредит" та "кредитна система"? Розкрити зміст, структуру та особливості кредитної системи".

Кредитна система, як одна з складових частин ринку позичкових капіталів, являє собою сукупність кредитних відносин та системи інсти­тутів, які забезпечують функціонування цих відносини. Кредитні відно­сини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, бюджету й населення та використання цих коштів на умовах повернення для задоволення економічних і соці­альних потреб суспільства.

Головною ланкою кредитної системи є банки. Вони виступають одночасно як у ролі покупця, так і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів. Купівля і залучення тимчасово вільних грошових коштів - це пасивні операції банків, а продаж та інве­стування — активні. Обидва види операцій здійснюються банками у відповідності з певними принципами, застосуванням тих чи інших за­собів, методів, форм та іншого інструментарію.

Головним видом активних операцій комерційних банків є креди­тування, що відбувається за такими принципами: строковість, цільо­вий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості означає, що позика має бути повернута по­зичальником банку в наперед визначений строк. Економічною осно­вою строковості кредиту, наданого позичальнику на цілі основної ви­робничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і обігу. У законодавчому порядку встановлені граничні строки кредитування (до 12 місяців) підприємств на вказані цілі. Кредити на технічне переозброєння, розширення діючих підприємств та їх рекон­струкцію надаються в межах нормативних строків будівництва, освоє­ння й окупності об'єкта.

Конкретний строк повернення позички залежить від форми кре­дитування. Наприклад, при використанні в процесі кредитування спе­ціального позичкового рахунку повернення коштів, взятих у борг, відбувається щоденно, оскільки виручка від реалізації продукції в цьо­му випадку зараховується на цей рахунок. Установи банків можуть на­давати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений процент. Від дотримання принципу строковості кредиту залежить мож­ливість надання нових позичок, оскільки одним з ресурсів кредитування є повернуті позички. Порушення цього принципу означає перетво­рення строкової заборгованості по позичках у прострочену. При пору­шенні строків повернення і наявності прострочених позичок, нові кре­дити підприємствам, як правило, не надаються.

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позичко­вих коштів в конкретні господарські процеси. У сучасних умовах ко­мерційні банки переходять від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта. Однак цільовий характер кредитування залишається, оскіль­ки умови надання позичок підприємствам на витрати, пов'язані з ос­новною виробничою діяльністю, і капітальні вкладення суттєво відрізняються. Крім того, різними є кредитні ресурси, які використо­вуються для короткострокового і довгострокового кредитування; не од­наковий підхід банку і до питання про надання позичок, які мають за­безпечення і не мають його.

Принцип забезпеченості позичок має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок непла­тоспроможності позичальника. До недавнього часу, коли наша банкі­вська система була представлена лише державними спеціалізованими банками, цей принцип зводився до матеріальної забезпеченості пози­чок. У процесі кредитування підприємств і громадян банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й оплати процента за корис­тування нею. В умовах ринкових відносин процент є об'єктивним су­путником кредиту, його складовою ланкою, оскільки кредитна опера­ція — це акт комерційного продажу на певний час грошових коштів.

Сучасна кредитна система – це сукупність різноманітних кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.

Через кредитну систему реалізуються сутність і функції кредиту. Кредит є рухом позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що віддається в позичку на умовах повернення за визначений відсоток.

Кредит виконує такі функції: акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу; перерозподіл грошового капіталу; економію витрат; прискорення концентрації і централізації капіталу; регулювання економіки.

БІЛЕТ 27.

Завдання 1. Визначте правильну відповідь у кожному тестовому завданні. (Відповіді на всі тести подайте у вигляді таблиці):

	Коментар (за бажанням студента)
а, в
а
б	Змінні витрати охоплюють видатки на заробітну плату, сировину, електроенергію, напівфабрикати, амортизаційні відрахування. Вони зростають зі збільшенням обсягів випуску продукції. При відсутності продукції ці витрати не оплачуються.
б, в

Тестові завдання:

1. Економічні закони, на відміну від законів природи:

а) діють об'єктивно і незалежно від свідомості людей;

б) їх використання відбувається спокійно, не викликаючи суттєвих соціально-економічних суперечностей;

в) мають історичний характер.

2. Закон попиту передбачає, що:

а) перевищення пропозиції над попитом викликає зниження цін;

б) зростання доходів споживачів викликає у них потребу придбання більшої кількості товарів;

в) зниження ціни товару сприяє збільшення обсягу товару на ринку.

3. Змінні витрати - це:

а) витрати, які змінюються в залежності від кількості зайнятих на виробництві;

б) витрати, які змінюються в залежності від змін обсягу виробництва;

в) сума бухгалтерських та економічних витрат.

4. До витратних статей державного бюджету слід віднести:

а) податки на прибуток;

б) асигнування на утримання підприємств та установ;

в) фінансування економіки,

Завдання 2. Оберіть один з вищенаведених тестів, проаналізуйте і письмово дайте розгорнуте обґрунтування правильної на вашу думку відповіді. Дайте визначення понять, які зустрічаються в тесті.

По тесту 2:

Попит і пропозиція є невід’ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні економічні відносини товарного виробництва.

У загальному вигляді попит є потребою в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Попит - це кількість товарів окремого типу, які покупець може і бажає придбати при визначеному рівні цін на них.

Розглянемо принципові моменти, що уточнюють поняття економічного змісту попиту. По-перше, останній тісно пов’язаний із дійсними суспільними потребами, але не збігається з їх кількісною визначеністю. По-друге, попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості в товарах і послугах грошовими доходами. По-третє, суб’єкт попиту репрезентує споживання (виробничого чи особистого) і представлений на ринку покупцем.

Об’єктами попиту можуть бути будь-які товари і послуги, що мають вартісну оцінку і певну корисність для споживання.

Залежність між величиною попиту та ціною знаходить відображення у закони попиту. Зміст цього закону полягає в тому, що при інших рівних умовах попит на даний товар буде тим більшим, чим нижча ціна. Зниження ціни має для споживача ефект доходу. Інший ефект від зниження цін називається ефектом заміщення. Покупці схильні заміщувати в структурі споживання дорожчі товари дешевшими.

З’ясуємо, як за допомогою кривих попиту та пропозиції можна описати ринковий механізм. На вертикальний осі позначаємо ціну товару Ц у гривнях за одиницю. По горизонтальній осі показуємо сумарну кількість товару (попит і пропозицію) К, що вимірюється в одиницях товару. Крива попиту показує, яку саме кількість товару споживачі готові придбати при кожному рівні цін. Крива пропозиції Пр показує, яку кількість товару виробники хотіли б продати залежно від цін на ринку.

Крива піднімається вгору зліва направо, оскільки в міру зростання ціни збільшується кількість компаній, що можуть і хочуть виробляти й продавати даний товар. Наприклад, за вищої ціни існуючі підприємства за короткий час можуть збільшити виробництво товарів, найнявши додаткових робітників або змусивши своїх робітників працювати понадурочно (при цьому підприємство має більші витрати), а у віддаленій перспективі - збільшивши розміри підприємства. Висока ціна також може привабити на ринок нові компанії, що через свою недосвідченість матимуть великі витрати; тому раніше вважали вихід на новий ринок (коли були нижчі ціни) економічно недоцільним.

Крива попиту П показує, скільки товару споживачі прагнуть придбати за тією ціною за одиницю, яку їм пропонують. Ця крива опускається вниз зліва направо, оскільки споживачі, звичайно, прагнуть купити більше товару за нижчою ціною. Наприклад, нижча ціна може стимулювати споживачів, що вже купували товар, придбати більшу його кількість, а також може спонукати до купівлі цього товару інших споживачів, які раніше, можливо, не могли собі цього дозволити. Обидві криві перетинаються в точці рівноваги, або в точці кількісно-цінової рівноваги ринку. За цієї ціни Цо пропозиція дорівнює попиту (до Ко).

Рис. Криві попиту та пропозиції

Щоб зрозуміти тенденцію ринку до рівноваги, уявімо собі, що початкова ціна перевищує рівень ціни рівноваги (на рисунку позначимо її Ц1). У цьому разі виробники намагатимуться виробити й продавати товарів більше, ніж їх бажають придбати споживачі, - виникне надлишок товару. Щоб розпродати його чи, принаймні, не дати зрости запасам, виробники почнуть знижувати свої ціни. Зрештою ціни падатимуть, попит зростатиме, а пропозиція зменшуватиметься доти, доки не буде досягнуто ціни рівноваги Цо.

Використовуючи криві попиту й пропозиції, ми припускаємо, що за будь-якої ціни буде вироблено й продано певну кількість товару. Це справедливо лише в тому разі, коли на ринку є якась конкуренція, тобто якщо і продавці, і покупці неістотно впливають на ринок (майже неспроможні змінювати ринкову ціну).

Криві попиту й пропозиції інформують нас про те, яку кількість товару бажають продати виробники й купити споживачі залежно від ціни, яку пропонують виробники і яку готові заплатити споживачі. Але, окрім ціни, попит і пропозиція визначаються також й іншими змінними (факторами). Важливими неціновими факторами, які впливають на попит є: середній рівень доходу споживача - це ключовий детермінант попиту.

Коли зростають доходи людей, збільшується попит майже на все; чисельність населення - збільшення кількості споживачів веде до підвищення попиту і навпаки; ціни і доступність споріднених товарів - існує залежність між взаємозамінними товарами, що виконують ті самі функції, як, наприклад, масло і маргарин, олівець і ручка, бавовна і вовна. Попит на товар зменшується із зниженням ціни на взаємозамінний товар.

На доповнення до цих об’єктивних факторів слід додати і набір суб’єктивних факторів, які ще називають “смаки і вподобання”. Смаки відбивають різноманітні соціальні й історичні впливи. Вони можуть розкривати справжні психологічні чи фізіологічні потреби людини (на рідини, сіль, тепло чи любов) або штучно сформовані потяги (цигарки, наркотики).

Попит на різні товари постійно змінюється, бо економічне життя розвивається. Крива попиту ніколи не залишається на одному місці. Коли змінюються фактори, що лежать в основі попиту, окрім ціни на товар, крива попиту переміщується (праворуч або ліворуч).