Завдання 3. Дайте стислу відповідь на наступне проблемне запитання: "Чим відрізняється поняття: "бюджетний процес", "бюджетний період", "бюджетний рік".
Економічне реформування народного господарства України докорінно змінює фінансове управління соціально-економічними процесами, що здійснюється за допомогою бюджетного регулювання джерел надходження і напрямів використання коштів.
Бюджет (від англ. budget, букв. - сумка) - це система показників, що характеризують джерела надходження і розподіл коштів. Поняття “бюджет” можна тлумачити, з одного боку, як сукупність, масу фінансових ресурсів, коштів, які має у своєму розпорядженні будь-який економічний суб’єкт (держава, республіка, регіон, підприємство), з іншого - як співвідношення між доходами і витратами економічного суб’єкта, баланс його коштів, що характеризує відповідність їх джерела надходження і витрат протягом певного періоду.
Державний бюджет має ширше тлумачення. Це основний фінансовий план утворення і використання централізованого грошового фонду держави; він забезпечує дотримання пропорцій між рухом фінансових ресурсів та підтримання структури одержання й витрат коштів і збалансованості вартості вартісних потоків у масштабі держави. У загальнодержавному бюджеті України виокремлюють республіканський бюджет (Автономної Республіки Крим) і місцеві бюджети (обласні, міські, районні, сільські, селищні). Вони взаємоузгоджені й утворюють єдиний державний бюджет, що вказує на джерела грошових доходів і характер їх розподілу за видами і напрямами витрат.
Бюджетний процес – процес складання та відпрацювання бюджету.
Бюджетний рік – законодавчо встановлений річний термін складання, утвердження та виконання державного бюджету. У більшості країн він відповідає календарному року (Україна, Німеччина, Італія), в деяких – з 1 квітня по 31т березня (Великобританія, Японія), з 1 липня по 30 червня (Канада), з 1 жовтня по 30 вересня (США), з 1 березня по 28 лютого (Туреччина).
Бюджетний період – це період, протягом якого виконавча влада реалізовує, втілює в життя веління законодавчого органа — Верховної Ради України. Закінчується цей період тим, що найвищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів - організовує складання і подає в парламент звіт про виконання державного бюджету за минулий рік. Виходячи з того, що бюджет є планом, значення бюджетного періоду здобуває сутнісних ознак, рис бюджету.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період, тобто бюджетний період в Україні збігається з календарним роком .
БІЛЕТ 22.
Завдання 1.
|
Коментар (за бажанням студента) |
б |
|
в |
|
б |
Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, що виникають між окремими підприємствами. |
б |
|
Тестові завдання:
1. Різноманітність форм власності необхідних для:
а) захисту ринку від появи фірм - монополістів;
б) розвитку конкуренції;
в) визначення державою найефективніших форм підприємств.
2. На якій, на Ваш погляд, критеріальній основі базується класифікація видів підприємницької діяльності:
а) залежність витрат виробництва від його обсягу;
б) зміни витрат на одиницю продукції;
в) зміст підприємницької діяльності.
3. Комерційний кредит — це:
а) форма кредиту, об’єктом якого є грошовий капітал;
б) кредит, який надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товару із відстрочкою платежу;
в) кредит, який надається банком приватним особам;
г) довгострокова позика під заставу нерухомого майна.
4. Збільшення ступеня нерівності в розподілі особистих доходів відображається на кривій Лоренца:
а) зсувом кривої фактичного розподілу догори;
б) зсувом кривої фактичного розподілу вниз;
в) приближенням кривої фактичного розподілу до бісектриси. Відповіді проілюструйте схемою.
Завдання 2.
По тесту 4:
Для вимірювання нерівності у розподілі доходів використовується кілька понять, одне з яких - крива Лоренца - графік, який ілюструє ступінь нерівності. Якщо по вертикалі відкладати кумулятивну частку доходів (від О до 100%), а по горизонталі - кумулятивну частку тих, хто отримує ці доходи (також від 0 до 100%), тоді у випадку повної рівності крива Лоренцо матиме вигляд прямої лінії, тобто будь-який відсоток населення (наприклад, 10 або 20) отримуватиме таку ж частку доходів (10% або 20%). При фактичному нерівному розподілі доходів крива Лоренца буде відхилятись праворуч вниз від прямої лінії, тобто буде опуклою донизу. Така форма кривої показує, що однакові частки бідніших і заможніших громадян отримують різні частки від сукупного доходу суспільства.
З кривою Лоренца пов’язаний інший вимірювач нерівності доходів - коефіцієнт Джіні, який дорівнює відношенню площі фігури, що утворюється між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника ОАВ, що утворюється лінією абсолютної рівності ОА та координатними осями. Цей коефіцієнт коливається в діапазоні між нулем (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулеві) та одиницею (у випадку абсолютної нерівності, коли всі доходи суспільства зосереджені у одного індивіда, чисельник дорівнюватиме знаменнику).
Завдання 3. Дайте стислу відповідь на наступне проблемне запитання: "Чим відрізняються погляди різних економічних шкіл на прибуток? Які фактори впливають на формування (утворення) та розподіл (використання) прибутку підприємства? Назвіть їх та прокоментуйте."
Одним з важливих показників, що характеризує кінцеві результати діяльності підприємств, є прибуток. Ця категорія надзвичайно складна і неоднозначна. Один з американських економістів Ф. Найт у середині XX ст. зазначив, що жоден економічний термін не використовується у такій неуявлюваній кількості загальновживаних значень, як прибуток. Сьогодні становище не змінилося, бо й нині слово “прибуток” використовується в різних значеннях. У найзагальнішому вигляді прибуток - це надлишок над витратами виробництва, або загальний доход (виручка) підприємства чи фірми за вирахування витрат виробництва. Оскільки останні поділяються на явні та приховані (неявні), то розрізняють бухгалтерський й економічний прибутки (його ще називають чистим прибутком, або надприбутком).
Щодо джерела прибутку серед економістів різних шкіл та напрямів немає єдиної думки. Різні теорії по-різному трактують джерело прибутку. Однією з перших була теорія прибутку меркантилістів, згідно з якою прибуток виникає в зовнішній торгівлі в результаті продажу товарів за межами країни за вищими цінами, ніж ті, за якими товар куплено.
Класична політична економія в особі А. Сміта і Д. Рікардо джерело прибутку вбачала у виробництві. А. Сміт прибуток трактував як вирахування підприємця з продукту праці найманого робітника. Д. Рікардо розкрив залежність між прибутком і заробітною платою, яка полягає в тому, що збільшення прибутку призводить до зменшення заробітної плати і навпаки. Цим були обґрунтовані економічні засади суперечностей інтересів підприємців і найманих робітників.
Марксистська економічна теорія визначає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, що спотворює сутність капіталістичних відносин, маскуючи справжнє джерело прибутку, яким є неоплачена праця найманих робітників.
Сучасна немарксистська економічна теорія найчастіше пов’язує прибуток з капіталом, трактуючи його як винагороду за підприємницьку діяльність, тобто пов’язує його з таким чинником виробництва, як підприємницький талант, підприємницькі здібності.
Не вдаючись до детального аналізу теорій прибутку, слід зазначити, що ближче до істини ті теорії, які джерело прибутку вбачають у безпосередньому виробництві й пов’язують його з додатковим продуктом. Дійсно, на поверхні економічних явищ прибуток виступає як надлишок над витратами виготовлення товару. Реалізуючи товар, підприємець одержує певну суму грошей, що становить валову виручку або суму продаж. Якщо з цієї суми вирахувати загальні витрати виробництва, то це і буде прибуток, або чиста виручка.
Сутність прибутку повніше виявляється через функції, які він виконує. Як уже зазначалося, прибуток є головною метою діяльності підприємця (фірми). Чим більший обсяг прибутку, який отримує підприємець (фірма), тим ефективніша робота підприємця (фірми), повніше реалізується мета підприємницької діяльності. Отже, однією з функцій прибутку є та, що прибуток є показником оцінки діяльності підприємця (фірми).
Другою функцією прибутку є регулювання розподілу ресурсів між суб’єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва. Підприємці прагнуть одержати прибуток і уникнути збитків. Кожен з них намагається вкласти свої капітали туди, де є можливість одержати найвищі прибутки. Високі прибутки є сигналом для підприємця, що в суспільстві є заінтересованість у розширенні цієї галузі. І сюди спрямовуються капітали, а отже, й інші ресурси. Водночас зниження прибутків свідчить про намагання суспільства скоротити виробництво товарів та послуг, що виготовляються в цих галузях. Тому через прибуток здійснюється регулювання розподілу капіталів і трудових ресурсів між галузями і сферами економіки.
Прибуток виконує і стимулюючу функцію. Саме прибуток, його очікування змушує підприємця (фірму) здійснювати нововведення, які ведуть до зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції (послуги). А нововведення стимулюють інвестиції, запровадження нової техніки і технології. У такий спосіб реалізується стимулююча функція прибутку.
Прибуток - найголовніша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.
Прибуток підприємства розподіляється на:
- податки;- орендну плату;- відсотки за кредит;- благодійні цілі;- чистий прибуток.
На формування (утворення) прибутку впливає:
- податкова система держави;- рівень цін на сировину, матеріали, заробітну плату;- доходи від цін.паперів.
БІЛЕТ 23.
Завдання 1. Визначте правильну відповідь у кожному тестовому завданні. (Відповіді на всі тести подайте у вигляді таблиці):
Тест № |
Правильна відповідь |
І |
б |
2 |
а, б, в |
3 |
в |
4 |
б, в |
Тестові завдання:
1. Кількість суспільно-необхідної абстрактної праці, яка потрібна для виробництва життєвих засобів, що забезпечують відтворення робочої сили - це:
а) споживна вартість товару - робоча сила;
б) вартість товару - робоча сила;
в) ціна робочої сили.
2. Яке значення для фірми має рівень та структура витрат:
а) від обсягу витрат залежить обсяг випуску продукції
б) при відносно стабільному рівні цін, рівень витрат суттєво впливає на рівень доходів фірми;
в) рівень витрат впливає на середній дохід фірми.
3. Регулювання грошової маси в обігу, це функція:
а) фінансової системи;
б) державного бюджету;
в) центрального банку (національного банку).
4. До основних принципів розвитку ринкової економіки слід віднести:
а) конкуренцію;
б) закон ринку;
в) вільне ціноутворення;
г) ринкову психологію.
Завдання 2. Оберіть один з вищенаведених тестів, проаналізуйте і письмово дайте розгорнуте обґрунтування правильної на вашу думку відповіді. Дайте визначення понять, які зустрічаються в тесті.
По тесту 2:
Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (створення нового бізнесу чи вдосконалення вже наявного) повинно бути підкріплене економічними розрахунками її доцільності щодо джерел формування майна, його використання, розрахунків з працівниками, власниками і державою, визначення витрат, доходів та прибутку, оцінки привабливості суб’єкта господарювання. Господарську діяльність потрібно організувати так, щоб окупити всі витрати та ще й отримати певний прибуток.
Кожна підприємницька ідея розпочинається, здійснюється і припиняється за участі фахівця-економіста, який, насамперед, дає їй оцінку можливої ефективності, розробляє модель економічної політики підприємства щодо поєднання необхідних ресурсів, визначає за наслідками використання ресурсів наявні резерви, а також оптимізує розподіл чистого прибутку на споживання власникам та розвиток підприємницької діяльності.
Процес господарської діяльності - це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та знарядь праці. Два останніх елементи є матеріальною основою господарювання - засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею.
В процесі господарювання на підприємстві виникають витрати щодо вартості використаних виробничих запасів (сировини, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці працівників, здійснених соціальних заходів, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають витрати господарської діяльності суб’єктів підприємництва. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям.
Національні економічні стандарти визначають витрати підприємства як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Витрати підприємства на рівні виробничих структурних підрозділів виступають у формі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).
За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складаються з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею. Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші - результатом живої праці. Необхідний продукт - це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт - це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства.