Умовний приклад визначення собівартості одиниці продукції методом обліку повних витрат

 

№ п/п	Показник	грн
1	Прямі витрати,  з них:	14-00
	матеріальні	5-30
	на оплату праці	8-00
	інші прямі витрати	0-70
2	Загальновиробничі витрати,  з них:	12-00
	витрати на управління виробництвом	4-90
	амортизація	3-70
	утримання та експлуатація основних засобів	2-60
	інші загальиовиробничі витрати	0-80
3	Виробнича собівартість (р.1 + р.2)	26-00
4	Адміністративні витрати	8-90
5	Витрати на збут	3-10
6	Інші операційні витрати	1-00
7	Повна собівартість (р. 3 + р. 4 + р. 5 + р. 6)	39-00

 

Недоліком цього методу є умовність розподілу непрямих (накладних) витрат за окремими видами продукції, що може неправильно відображати внесок кожного виробу до доходу підприємства.

Сутність методу прямих витрат може бути розкрита тільки на основі нерозривного зв'язку між витратами, обсягом виробництва та ціною. Тому його практичне застосування розглянемо не як спосіб визначення саме витрат, а як підґрунтя для встановлення можливої ціни на продукцію. Як було вказано раніше, постійні (накладні) витрати не підлягають калькулюванню. Але вони разом з прибутком входять до складу фінансового показника, який називається«маржинальний дохід». Шляхом віднімання від маржинального доходу постійних витрат визначається прибуток і відповідно, доцільність встановлення певної ціни на товар (табл. 3.2).

Таблиця3. 2

Умовний приклад доцільності встановлення ціни методом прямих витрат

 

№п/п	Показник	грн
1	Імовірна ціна виробу	50
2	Змінні витрати	15
3	Маржинальний дохід (р. 1 - р. 2)	35
4	Сума постійних витрат	2400
5	Обсяг виробництва, шт.	100
6	Постійні витрати на одиницю продукції	24
7	Прибуток (р.3 - р.6)	11

 

Як свідчать дані таблиці, метод прямих витрат починається з можливої ціни, за якою товар буде продаватися на ринку. Доцільність застосування ціни визначається рівнем прибутку від реалізації продукції, який залежить від обсягу її виробництва (продажу) та величини маржинального доходу. Маржинальний дохід, як сума постійних витрат і прибутку, дає хоча і приблизне, але об'єктивне уявлення про ефективність прийняття того чи іншого варіанта ціни. Чим більшою є величина маржинального доходу, тим більший прибуток одержить підприємство від реалізації конкретного виробу.

Розглянемо умовний приклад і припустимо, що підприємству потрібно визначити ціну на продукцію за таких умов:

—  можливий обсяг виробництва становить величину в межах. 7-20 тис. виробів;

— ціна може бути встановлена від 30  до 60 грн. за штуку;

— сума постійних витрат дорівнює 240 тис. грн.., а змінні витрати на одиницю продукції становлять 15 грн.(табл.3.3)

Таблиця 3.3