Методична структура уроку

Постає питання: «Чи може змінюватися дидактична структура уроку і в яких межах?» Насамперед послідовність етапів у дидактичній структурі уроку нерозривно пов'язана з послідовністю етапів процесу засвоєння знань. Нагадаємо їх: сприймання, розуміння й осмислення, запам’ятовування, узагальнення, систематизація нових знань, застосування знань на практиці (ознайомлення з новим способом дії, апробація його, формування вмінь у стандартних умовах, застосування знань і умінь в нестандартних умовах, виконання творчих вправ). Саме тому неможлива перестановка окремих етапів у дидактичній структурі уроку. Послідовність їхня завжди незмінна. Вчитель може лише варіювати тривалість окремих етапів уроку, зменшуючи їх до мінімально можливого часу, доцільного з точки зору навчального процесу, або розширюючи до меж навчального заняття. Завдання деяких етапів уроку можуть вирішуватись вчителем одночасно. Так, актуалізація опорних знань може бути звуженим етапом, а корекція знань перенесена на інший урок (в уроці-лекції). Актуалізація опорних знань може поєднуватися з викладом нового матеріалу, передбачаючи узагальнення і систематизацію знань.

Таким чином, дидактична структура уроку певного типу має сталий вигляд. Це вносить певну стабільність у роботу вчителя й учнів, привчає учнів до послідовності в навчальній роботі, до її прогнозування. До речі, учні завжди передбачають певну тактику проведення уроку вчителем. Незмінність дидактичної структури уроку не приводить до одноманітності уроків, тому що може змінюватись методична структура уроку, яка відповідає дидактичній структурі. Методичною структурою уроку називають сукупність методів і прийомів навчання, за допомогою яких вирішуються дидакти­чні завдання кожного з етапів уроку. Методична структура уроку – це його мікроструктура. Гнучкість, варіативність методичної структури уроку є показником педагогічної майстерності і методичної підготовки вчителя.

Готуючись до уроку, вчитель вибирає із сукупності методів найоптимальніші на його думку і створює з них проект, модель уроку. Тобто, дидактична структура уроку виступає як план-завдання, як технологічна схема процесу, а методична структура відображає реалії навчальної роботі вчителя й учнів у конкретному їхньому вигляді, конкретні способи організації їхньої взаємодії.

Проаналізуємо, які методи і прийоми можна обрати для реалізації окремих етапів уроку (дивись таблицю 2).

Таблиця 2

Методи і прийоми навчання відповідно до етапів уроку

№ п.п.	Назва етапу уроку	Методи і прийоми навчання
1.	Актуалізація, корекція опорних знань	Фронтальна бесіда, аналіз життєвого досвіду учнів, демонстрація з аналізом спостережуваного явища, підготовчі вправи, розв'язування задач, аналіз явищ оточуючого світу, аналіз ілюстративного матеріалу, вправи з коментуванням способу дії
2.	Мотивація навчальної діяльності	Проблемне завдання, розповідь, бесіда, демонстрація, аналіз задач з практичним змістом, пізнавальне завдання
3.	Сприймання і засвоєння нового матеріалу	Розповідь, проблемний виклад, бесіда, лекція, демонстрація, бесіда з елементами пояснення, ввідні вправи, робота з підручником
4.	Формування умінь	Пробні вправи, вправи за зразком, коментовані вправи, вправи за алгоритмом, тренувальні станда­ртні вправи, дидактичні ігри, дискусії, практичні роботи, лабораторні роботи, вправи з переносом способу дії
5.	Застосування умінь. і навичок	Дидактичні ігри, дискусії, бесіди, вправи з поясненнями, аналіз явищ оточуючого світу, нестанда­ртні та творчі вправи, лабораторні і практичні ро­боти
6.	Узагальнення і систематизація знань	Складання опорних схем, структурно-логічних схем, узагальнюючих таблиць, фронтальна бесіда, робота з підручником
7	Перевірка знань й умінь учнів	Практичні роботи, графічні роботи, усне індивідуальне опи­тування, фронтальні бесіди, виконання вправ, тес­тування контрольні роботи, самоконтроль, залікові роботи

Формуючи методичну структуру уроку, необхідно пам'ятати про декілька правил:

1. Намагатися по можливості чергувати методи різних груп (словесні, наочні, практичні). Це забезпечує використання різних типів пізнавальної діяльності учнів (слухання, спостереження, самостійна практична дія­льність) і суттєво зменшує їх втому.

2. При необхідності використання лише словесних методів навчання потрібно чергувати словесні монологічні й діалогічні методи. Це полегшує сприймання учнями навчального матеріалу.

З. При визначенні часових меж застосування методів навчання слід пам'ятати, що обсяг довільної уваги учнів складає: 5-7 класи – 10-12 хв., 8-9 класи – 12-15 хв., 10-11 класи – 15-20 хвилин, ця обставина і має визна­чати тривалість застосування обраного вчителем методу, інакше навчальна діяльність не приносить успіху.

4. Протягом уроку треба намагатися використовувати мимовільну увагу і пам'ять, застосовуючи цікаві факти, досліди, наочність. Це дає можливість оновлювати довільну увагу учнів.

Використання різних комбінацій методів за однією і тією ж дидактичною структурою дає можливість створити зовсім відмінні уроки одного й того ж типу

При цьому слід пам’ятати, що рясність форм навчання на уроці сама по собі не гарантує того, що будуть досягнуті поставлені цілі і навіть того, що буде активізована навчально-пізнавальна діяльність кожного учня.