Урок-залік

Однією з форм організації контролю знань, вмінь і навичок учнів є урок-залік. Основна мета його полягає в діагностиці рівня засвоєння знань і вмінь кожного учня. На певному етапі навчання. практикуються різні види заліків: поточний і тематичний, залік-практикум, диференційований залік, залік-екстерн та ін. при їх проведенні використовуються різні форми організації діяльності вчителя і учнів: залік у формі ринку-аукціону, суспільного огляду знань, з використанням вертикальної педагогіки та ін.

У ході уроків-заліків учнів виконують певні індивідуальні завдання комплексного характеру і звітуються про набуті в ході вивчення навчальної теми знання й уміння. Головною проблемою підготовки цих уроків є побудова чіткої організаційної структури, відбір завдань відповідної складності і оптимальне визначення відведеного навчального часу для звітування учнів, визначення послідовності виконання учнями завдань, побудова графіка роботи вчителя та учнів.

Структура уроку-заліку може бути наступною:

• учні поділяються на кілька груп;

• протягом 10 хвилин перша група виконує тестову роботу, мета якої – оцінка знання учнями фактологічного матеріалу, друга група виконує письмове завдання (вправа, задача), третя група працює з учителем, четверта група готується до усної перевірки вчителем їх знань.

Для проведення такого уроку вчитель може залучати кращих учнів як помічників. У такому разі кожен з них відповідає за перевірку якості виконання учнями або письмового, або тестового завдання, перевірку знання учнями формул, одиниць вимірювання, тобто фактологічного матеріалу. Рівень осмисленості учнями навчального матеріалу встановлює лише вчитель. Ефективність і складність проведення уроку-заліку залежить від кількості учнів у класі.

Особливо слід відмітити продуктивність використання при організації заліків елементів так званої вертикальної педагогіки. Подібна форма вимагає неабияких зусиль вчителя, чи кількох вчителів, однак затрати окупаються її значною ефективністю. Підготовка до уроку-заліку починається заздалегідь одночасно у двох послідовних класах. Старшокласники повторюють матеріал теми, з якої буде проведено залік у молодшому класі. Матеріал систематизується, узагальнюється, виділяються провідні теоретичні положення і повторюються ключові задачі, після чого кожен учень самостійно чи з незначною допомогою вчителя готує залікову картку для відповідного учня молодшого класу. Залікова картка охоплює основні теоретичні питання і включає задачі різних рівнів складності. Приблизно за тиждень до призначеної дати учні, що будуть складати залік, отримують індивідуальні завдання і серйозно готуються, вчитель у цей час може призначати додаткові консультації. Урок-залік виставляється у розкладі одночасно у двох класах. Учні працюють парами, відбувається інтенсивна діяльність як контролюючого так і навчального характеру. Значну користь від такої роботи отримують усі.

Урок-дискусія (диспут)

Урок-дискусія – це урок спільного обговорення такої проблеми, яка передбачає пошуки шляхів її аналізу та вирішення. Уроком-диспутом називають урок обговорення проблеми, яка альтернативно поділяє навчальну групу на два або декілька угрупувань, точки зору яких є непримиренними. В основу уроку-диспуту завжди покладено конфлікт версій. Урок-дискусія відрізняється від уроку-диспуту перш за все своїм значенням. Дискусія дещо ширша за своїми можливостями і має на меті конструктивне обговорення різних аспектів навчальної проблеми (історії розвитку проблеми, різних точок зору, поглядів на неї, пошук шляхів розв'язання проблеми), у той час, як диспут має на меті зіткнути дві різні точки зору щодо окресленої проблеми.

В основу уроку-диспуту, уроку-дискусії покладено метод обговорення. Метод обговорення суттєво відрізняється від навчальної бесіди. У бесіді завжди вчитель виділяє окремі запитання, пов'язані з темою, їхня сукупність і послідовність має відтворювати зміст теми, запитання завчасно плануються вчителем. У навчальній бесіді вчитель обов'язково домагається від учня потрібної відповіді, що є відтворенням певного змісту навчального матеріалу.

При використанні обговорення в уроці-диспуті, дискусії завчасно відома лише проблематика і низка основних запитань, що задають початок і напрям обговорення. Ці запитання можуть змінюватися, варіюватися, доповнюватися, уточнюватися під час обговорення.

Учителю важливо пам'ятати, що в його основі лежить асоціативне мислення учнів, яке в навчальному процесі дуже важко контролювати, оскільки не можна передбачити напрямок думок школярів та ті асоціації, які виникають у них при обговоренні проблеми.

При цьому вчителеві важливо дотримуватися проблематики обговорення, намагатися зберегти тему обговорення до кінця навчального заняття й досягти дидактичної мети уроку. Інколи при застосуванні методу обговорення складається достатньо своєрідна ситуація: всі обговорювали, було цікаво, але тема обговорення була змінена учнями в процесі уроку і вже не мала жодного відношення до проблеми навчання. Вчитель не зміг внести корективи в процес обговорення, час навчання було згаяно. І хоча „всім було цікаво", але дидактичну мету уроку не досягли.

Сенс цих уроків – не у суперечці, а у формуванні світогляду учнів, їх позиції, уміння її аргументовано відстоювати, висловлювати свою думку, навчатися вислуховувати співрозмовника. Виховне і розвивальне значення цих уроків є значним, оскільки протягом їх проведення вчитель має можливість формувати і діагностувати рівень знань учнів, їх осмисленість, ставлення учнів до певних навчальних проблем, питань.

Подібні уроки мають досить довгий період адаптації учнів (5-10 хвилин), протягом якого вчитель вимушений працювати самостійно.

Структура уроку, побудованого на методі обговорення може бути наступною:

• вступ вчителя, учня або запрошеного фахівця з проблеми, що обговорюється (актуальність проблеми);

• запрошення до диспуту. Правила обговорення (вони можуть бути написані на дошці);

• нагадування основних питань, які виносяться на обговорення;

• залучення учнів до дискусії. Стимулювання учнів до обговорення. Цей етап іноді відзначається дуже повільним темпом;

• формування активної групи й опонентів. Регулювання вчителем відносин між співрозмовниками;

• спад активності обговорення;

• підведення підсумків дискусії;

• обговорення учнями її ходу та наслідків;

• висновки з теми уроку, визначення домашнього завдання.

Правила дискусії достатньо нескладні:

• не варто перебивати співбесідника;

• звертаючись до співбесідника, називай його ім'я;

• якщо хочеш заперечити, то спочатку сформулюй те твердження або вислів, з яким ти не згоден, а потім скажи, чому ти не можеш погодитись з його точкою зору;

• найкращим твоїм аргументом є факти, тому готуйся до дискусії завчасно, обмірковуй проблему, яка винесена на обговорення;

• не спирайся на чужі думки, думай сам, доводь правоту науково достовірними фактами;

• ніколи не демонструй поганого ставлення до співбесідника, будь коректним і доброзичливим;

• пам'ятай, що перемога над співбесідником породжує ворога, не намагайся перемагати в суперечці, намагайся переконати фактами;

• ніхто не знає більше, ніж ми усі разом! Позичай знання у інших. Знання – не гроші, їх варто позичати!