16. Предмет і методи науки муніципального права України

Наука муніципального права вивчає історичний і сучасний вітчизняний досвід місцевого самоврядування з метою розробки наукових рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства про місцеве самоврядування, а також на підвищення ефективності організації та діяльності місцевого самоврядування.

Наука муніципального права належить до числа галузевих наук, основною ознакою яких є вивчення однойменної галузі права. Вона розкриває притаманні даній галузі закономірності, формулює основні поняття і категорії, якими оперує чинне муніципально-правове законодавство, аналізує функції і роль муніципально-правових інститутів. Наука про місцеве самоврядування вивчає не тільки муніципально-правові норми та інститути, а й процеси, пов'язані з їх реалізацією. Тому об'єктом наукового дослідження цієї галузі є муніципальні (комунальні) відносини, відповідні правові норми та інститути.

Своїм головним предметом вона має насамперед місцеве самоврядування як особливий вид публічної влади, проникнення в його сутність, вивчення його принципів і соціального призначення, причому об'єктом особливої уваги мають бути фундаментальні, основоположні суспільні відносини, які визначають правову природу локальної демократії, її найголовніші характеристики.

Методи: Науковий метод — це сукупність правил, прийомів, принципів, засобів, способів дослідження відповідних явищ і процесів, шляхів пізнавальної діяльності, визначення їх меж і встановлення основних взаємозв'язків із суміжними явищами. Загальні методи — це філософські, світоглядні підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення.

17. Основні джерела науки муніципального права України

Умовно систему доктринальних джерел науки муніципального права України можна поділити на три групи: 1) наукові праці дореволюційних вітчизняних і зарубіжних учених, в яких розроблено й досліджено проблеми муніципального права, історія його розвитку тощо; 2) наукові досягнення науки радянського будівництва та 3) сучасні наукові досягнення у сфері місцевого самоврядування

Крім доктиранальних джерел важливе місце займають нормативні джерела.

Система нормативних джерел муніципального права:

1)Конституція України (ст.140-146), ЗУ «про місцеве самоврядування в Україні», укази Кабміну, постанови КСУ та Пленуму ВСУ.

2) ЗУ «про вибори депутатів АРК, місцевих рад ті сільських, селищних, міських голів», ЗУ «про місцеві державні адміністрації»(9 квітня 1999)

3) статути муніципальних утворень (нар. Хартія міста Одеси),постанови, розпорядження, рішення, накази місцевих органів влади та їх посадових осіб

4) міжнародно-правові договори про місцеве самоврядування.

18. Еволюція науки муніципального права в Україні

Після проголошення незалежності України і прийняття чинної Конституції розпочались радикальні процеси демократизації сус­пільства і держави. Відбулися кардинальні зміни у державному ме­ханізмі: відбувся поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, з'явилися нові демократичні інститути, властиві суверенній демократичній, соціально-правовій державі, зокрема, інститути Пре­зидента, конституційної юстиції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та ін., відійшли у небуття органи, властиві радянській системі. Змінився характер взаємовідносин між цен­тральною та регіональною і місцевою владою. У суспільстві почала складатися багатопартійність, демократична виборча система, місце­ве самоврядування тощо

Поряд із змінами в організації держави та суспільства відбули­ся зміни й у правовій системі України. За останні дванадцять років було прийнято велику кількість принципово нових законодавчих та підзаконних актів, почали з'являтися не властиві радянській системі нормативно-правові акти: статути територіальних громад, рішення референдумів, конституційні договори тощо.

Це зумовило виникнення якісно нових підходів до процесу ви­кладання відповідних юридичних дисциплін у профільних навчаль них закладах.

Визнання місцевого самоврядування як самостійної форми в механізмі здійснення народовладдя об'єктивно зумовило необхід­ність повного охоплення всіх аспектів його організації та діяльності єдиною галуззю наукових знань. Становлення законодавства, що ре­гулює відносини в сфері організації і діяльності місцевого самовря­дування зумовлює формування системи законодавства про місцеве самоврядування, нової самостійної галузі права — муніципальне пра­во.

У зв'язку з новизною інституту місцевого самоврядування в су­часних умовах виникає необхідність у детальній науковій і правовій розробці та вивченні питань щодо природи системи місцевого само­врядування, функцій і повноважень суб'єктів локальної демократії, основ (механізму) місцевого самоврядування, державних гарантій його здійснення тощо. Така необхідність зумовлена тим, що службов­ці органів місцевого самоврядування іноді не мають необхідних знань у цій галузі та в цілому в сфері управлінської діяльності. Тому відпо­відні наукові дисципліни та навчальні курси набувають особливого значення в системі професійної підготовки студентів- юристів.

Слід зазначити, що останні роки XX — початок XXI ст. супро­воджувалися певною активізацією як наукових досліджень з про­блематики місцевого самоврядування в Україні, так і підготовкою спеціальної навчальної літератури, яка певною мірою стала віддзер­каленням стану муніципально-правової науки в Україні у цілому. Зо­крема, за останнє десятиліття було видано понад десять підручників та навчальних посібників під назвою "Державне будівництво та міс­цеве самоврядування в Україні"².

За роки незалежності були публіковані наукові монографії, в яких висвітлювалися актуальні теоретичні та практичні проблеми місцевого самоврядування. Так, по суті, першою монографією, при­свяченою проблемам місцевого самоврядування в Україні, стала пра­ця А. Карлова "Формування інституту місцевого самоврядування'. У даному виданні, яке побачило світ у 1993 році надавалася понятійна характеристика місцевого самоврядування, розглядалися його прин­ципи та проблеми становлення і розвитку його системи, висвітлюва­лися гарантії місцевого самоврядування тощо.

Однією з найпомітніших подій у розвитку муиіципально-правової науки в Україні став вихід у світ у 2007 році фундамен­тальної колективної монографії "Актуальні проблеми становлен­ня та розвитку місцевого самоврядування в Україні" за редакцією В. Кравченка, М. Баймуратова та О. Батанова, у якій були викладені історико-теоретичні, правові, матеріальні та фінансові основи міс­цевого самоврядування, досліджувалися концептуальні проблеми становлення його інститутів в Україні. Своє висвітлення у цій моно­графії знайшла проблема відповідності українського законодавства про місцеве самоврядування стандартам та принципам Європейської хартії місцевого самоврядування та іншим міжнародним стандартам локальної демократії. Усебічно розглядався конституційно-правовий статус територіальної громади — первинного суб'єкта місцевого са­моврядування, інших елементів системи місцевого самоврядування. Значну увагу автори цієї монографії приділили висвітленню органі­заційних та правових основ використання різних форм участі грома­дян у здійсненні місцевого самоврядування. Окреслювалися основні тенденції та пріоритети новітнього етапу розвитку місцевого само­врядування в Україні²⁵.

Однак ні наукові статті, монографії чи підручники, ні численні на­укові та науково-практичні форуми і конференції не можуть вирішити всі сучасні проблеми місцевого самоврядування. На цьому, на перший погляд, досить привабливому фоні, все ж не можна не відзначити як доволі пасивний розвиток муніципально-правової науки, так і майже невідчутний її вплив на розвиток муніципального законодавства. Тому є багато як об'єктивних, так і суб'єктивних, внутрішніх та зовнішніх причин, політичних, економічних, соціальних та інших чинників.

Але на шляху розвитку сучасної муніципально-правової науки є й суто наукові перешкоди. Зокрема, певною мірою це зумовлено пе­ребільшенням у теорії та на практиці ролі так званого "державного будівництва" та розповсюдженою у науці практикою заперечення іс­нування муніципального права як самостійної галузі права²¹⁵, неви­правданим включенням його в якості особливої частини у структуру адміністративного права²', запереченням використання терміну "му­ніципальне право" як "мало зрозумілого для пересічних громадян словосполучення"²⁸, проникненням в сучасну науку про місцеве само­врядування та профільний викладацький процес явних рудиментів минулого.

Це, безумовно, негативно позначається на розробці системи цієї самостійної галузі публічного права, структуруванні відповідного наукового знання, а отже, й формуванні людиноцентристської муні­ципальної ідеології в Україні. Існуюче нині радянське забарвлення науки та навчального процесу є вкрай небезпечним з точки зору під-тотовки високоосвічених демократично-орієнтованих спеціалістів у галузі публічного управління, а з наукової точки зору не відповідає самій природі місцевого самоврядування як одного з найважливіших каналів забезпечення прав людини.

Стансшлення та розвиток демократії в Україні, формування громадянського суспільства не мислимі без інститутів місцевого

самоврядування та ефективних механізмів муніципальної демо­кратії. Вважаємо, що фундаментальні та прикладні дослідження муніципально-правового будівництва, становлення вітчизняної муніципально-правової теорії мають відіграти основоположну роль у процесах формування муніципального права як самостійної галу­зі права та інституціоналізації муніципальної влади в Україні. На­укова думка, матеріалізувавшись в теорії та практиці муніципально-правового будівництва, має стати своєрідною інтелектуальною основою муніципальної правотворчості та формування нової галузі права.

Очевидно, що без своєчасного наукового обґрунтування відпо­відних процесів, використання досягнень зарубіжної муніципально-правової науки та вироблення на цій основі науково обґрунтованих пропозицій по розвитку муніципального законодавства, реформу­вання публічної влади на принципах субсидіарпості та місцевого самоврядування і становлення муніципальної влади в Україні є не­можливим.

Можна констатувати, що нині в Україні накопичений певний досвід спеціалізованих, фрагментарних досліджень по окремих про­блемах місцевого самоврядування, поступово формується нова на­вчальна дисципліна муніципального права, яка має своїм предметом вивчення питань організації і здійснення місцевого самоврядування, суспільних відносин, що виникають на місцевому рівні. Але муніци­пальна наука лише складається. На стадії формування знаходиться вітчизняна теорія та методологія самоврядування, муніципальноз-навчий категоріально-понятійний апарат. Кафедри та викладачі про­фільних навчальних закладів висувають власні версії навчальних програм⁴³, визначають методологічні підходи до викладання, форму­ють нові визначення, наповнюють новим змістом старі, уточнюють та коректують теоретичні конструкції щодо місцевого самоврядування.

Сьогодні має відбутися своєрідна "санація" наукової мови, очи­щення її від неясностей та подвійного тлумачення об'єктивно пови­нно розглядатися як передумова у дослідженні важливих наукових проблем. Дослідники актуальних проблем конституційного будівництва і права мають переконатися, що аналіз понять не обмежується суто "терапевтичними" цілями. Досліджуючи важливі муніципально-правові категорії та способи їх використання, учений-правознавець тим самим концептуалізує муніципально-правову реальність.

Тому можна зробити висновок, що у науково-теоретичній літе­ратурі, на жаль, не приділяється достатньої уваги проблемам локаль­ної демократії та муніципальної влади з позицій філософії, соціології, економічної теорії та теорії права і держави. Одна з актуальних про­блем сучасної академічної юридичної науки полягає у заповненні іс­нуючих прогалин, дослідженні самоврядної проблематики з позицій самостійного напряму в юридичній науці — муніципального права.

У даному підручнику автори намагалися узагальнити передові досягнення муніципально-правової науки України, викласти їх у до­ступній для студента формі, дати базові знання з питань муніципаль­ного права і локальної демократії.