74. Рушійні сили та суб’єкт суспільного розвитку.

Якщо говорити про рушійні сили розвитку суспільства – треба виходити з діалектики. Діалектика заявляє, що рушійною силою розвитку всього є суперечності. У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства виступають різні суспільні явища: об’єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва і обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони таким чином пов’язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об’єктивними і суб’єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Рушійні сили розвитку суспільства насамперед пов’язані з діяльністю людей. Рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної групи ( стану, професійної групи, покоління), суспільства в цілому як соціальної системи, кожного соціального інституту(держави, освіти), соціальних спільнот, людства є інтерес. Зміст інтересу визначається умовами життя людей, їх спільнот, місцем у системі суспільних відносин. Серед численних інтересів особливе місце належить матерільним інтересам. Матерільний інтерес, тобто відносини власності є найхарактернішою ознакою, що поєднує людей у різні соціальні спільноти, чи роз’єднує їх. Макіавелі говорив про майновий інтерес як головний інтерес в поведінці людей. Задоволення інтересів одних людей натикається на інтереси інших людей . Таким чином між інтересами виникає конфлікт. Результат – боротьба ( як мирна, так і немирна). Соціальні , рушійні сили розвитку суспільства – це діяльність людей, соціальних груп, верств, соціальних спільнот, в основі яких лежать певні інтереси, які здійснюються через державні і недержавні органи, колективи, первинні соціальні осередки.

Соціальна активність особистості проявляється через діяльність різних соціальних спільнот, до яких вона належить. Активна роль особистості у сфері виробництва – вдосконалення знарядь праці і накопиченого досвіду, у соціальній – через вплив на інших людей; у політичній – так само , як у попередній, але можливості виявлення активності більш багатоманітні, у духовній – у засвоєнні, створенні і вдосконаленні духовних цінностей. Серед великих , малих і середніх соціальних груп найбішою мірою суб’єктами суспільного розвитку виступають великі соціальні групи-етнічні спільності, об’єднання за статтю, вікові. Серед великих суспільних груп найважливіша роль як суб’єктів розвитку суспільства належала класам . Для марксизму була характерна абсолютизація ролі класової боротьби як рушійної сили розвитку суспільства. Апологетика класової боротьби суперечить реаліям суспільного розвитку 20 ст. – у сучасному цивілізованому суспільстві класи вже інші або їх взагалі немає. Теорія соціальної стратифікації говорить, що класи зникли , залишилися страти, а похідна від неї теорія соціальної мобільності говорить, що сьогодні говорити про антагонізм між робітником і капіталістом –оскільки вчорашній пролетарій може стати капіталістом і навпаки. Страти характеризуються мобільністю, рухливістю До великих соціальних груп належать соціальні верстви, які не мають ознак класу – інтелігенція, частина певного класу – кваліфіковані робітники. Інтелігенція складається з підсистем : науково-технічна, яка з початком науково-технічної революції, мабуть, є однією з суттєвих рушійних сил розвитку суспільства; духовно-творча, яка відіграє провідну роль у розвитку чи відродженні духовного житття суспільства тощо.

Діяльність народу створює спадкоємність розвитку суспільства, народ є творцем історії . Народ створює матеріальні цінності , є головною продуктивною силою суспільства. Саме народні маси створюють усі блага у суспільстві, саме їх праця є безпосереднім діянням, функціонуванням матеріального виробництва, основою існування і розвитку суспільства. Народ – вирішальна сила всіх соціально-політичних перетворень. Народ – творець усіх духовних цінностей.

Ще одним суб’єктом суспільного розвитку є покоління. Х.Ортега-і-Гассет намагався зобразити конфлікт поколінь як універсальну рушійну силу історії. Суб’єктами розвитку є також соціально-етнічні спільності – більш –менш стійкі історично сформовані угрупування людей.