75. Сучасна корпорація, її структура та механізм функціонування акціонерної власності в Україні.

Корпорація — це юридична особа, що утворюється внаслідок об'єднання на пайових засадах засобів своїх членів (акціонерів) і належитьдо товариств з обмеженою відповідальністю, оскільки відповідає за свої зобов'язання лише власним капіталом. Синонімом сучасної корпорації є холдингові компанії, які виступають власниками контрольних пакетів акцій низки підприємств. Холдинг по відношенню до останніх виступає материнською компанією, а компанії, акціями яких володіє холдинг, є по відношенню до нього дочірніми. Одночасно холдинг може бути дочірньою компанією по відношенню до компанії, що володіє контрольним пакетом акцій холдингу. Такий механізм називають системою участіСучасне розуміння корпорації полягає також в тому, що «вона є «цілим світом» з соціальними обов'язками перед її членами, а не місцем, де відносини людини і організації будуються формою «послуга за оплату» . У зв'язку з тим, що корпорації підсилюють соціалізацію свого функціонування, вони все ще розглядаються як виключно економічний інститут відносин найманої праці і капіталу, як економічний інструмент задоволення потреб споживачів. «Балансом зобов'язань» – так сьогодні визначають принцип відносин корпорацій із зовнішнім середовищем. Для сучасних корпорацій важливо не тільки визначити, які саме складові інтелектуального капіталу є в їх розпорядженні, але й зберегти його, забезпечити подальший розвиток. Так, багато компаній виділяють кошти для додаткової освіти своїх працівників. Наприклад, корпорація AeroGroup International (виробник взуття) щорічно виділяє близько 3 тис. дол. у розрахунку на одного працівника інформаційного відділу для навчання і участі у семінарах поза компанією. Сама природа корпорації, орієнтованої на конкурентоспроможність у тривалій перспективі, зазнає зміни. Так, на сьогодні конкурентоспроможна компанія – це «ефективна організація, що володіє ясним розумінням своїх стратегічних цілей, певним баченням майбутнього, компетентним персоналом і ефективними механізмами адаптації, що дозволяють зберігати стійкість в умовах сучасного ринку, що характеризується високим рівнем невизначеності і підвищеними ризиками. В Україні акціонування розглядається як важливий фактор оновлення основних фондів діючих підприємств, як важіль структурної перебудови економіки, тому що воно інтегрує інтереси виробників, постачальників і споживачів. Придбання акцій дає можливість не втратити заощадження через тратити заощадження через інфляцію, а за умови успішної діяльності підприємства і помножити ці засоби.

76. Теорія трудової вартості та граничної корисності.

Незважаючи на різноманіття концепцій вартості, розуміння її сутності формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці, теорії граничної корисності — за ступенем корисності речі для споживача. Трудова теорія вартості була започаткована представниками англійської класичної політичної економії В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К. Марксом. Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця, яка становить субстанцію або внутрішній її зміст. Поділивши працю на конкретну і абстрактну, К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна — вартість. Лише витрати живої абстрактної праці найманого працівника створюють в товарі вартість і додану вартість. Вартовизначити, що теорія не позбавлена ряду недоліків і не може розглядатися як всеохоплююча і вичерпна концепція в економічній науці. Маржиналістська теорія граничної корисності. Засновники цієї теорії К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Г. Гессен, В. Парето та їхні прихильники вважали, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб'єктивно- психологічна думка споживача щодо його корисності. Відповідно до маржиналістських поглядів суб'єктивна цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто наявного запасу та ступеня насиченості потреби в них. Цінність блага певного виду визначається корисністю граничного (останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу потребу суб'єкта. Цей стійкий взаємозв'язок між вказаними економічними явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності. Проте, маржиналістська теорія граничної корисності, побудована, як і теорія трудової вартості, на моністичному підході до вивчення природи вартості, також не стала загальною та завершеною теорією.