20. Економічні закони, їх пізнання та використання.

Економічний закон — внутрішньо необхідні, сталі й істотні зв'язки між протилежними сторонами, властивостями явищ, процесів, підсистем і елементів цілісної економічної системи. Отже, кожен закон пронизаний внутрішньою суперечністю. У свою чергу, суперечність є суттєвим закономірним відношенням між протилежними сторонами.

Економічні закони — постійно повторювальні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності економічний процесів і явищ.

А. Маршалл характеризував закон як вираження суспільних тенденцій, «узагальнення, яке гласить, що від членів будь-якої соціальної групи за певних умов можна очікувати певного способу дій». Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер.

Механізм дії економічних законів — послідовність розвитку внутрішніх суперечностей різних груп та типів економічних законів, а отже, боротьба суперечливих сторін, чинників, що їх визначають, та ін.

Механізм використання економічних законів — комплекс заходів, спрямованих на подолання антагоністичних форм розвитку суперечностей (які пронизують закони), формування науково обгрунтованої системи управління народним господарством передусім шляхом використання економічних, правових та адміністративних важелів.

До системи економічних законів належать такі групи:

1. Закони, які діють упродовж різних історичних періодів. Серед них розрізняють чотири типи законів: всезагальні, загальні, специфічні, стадійні.

-Всезагальні економічні закони -Загальні закони діють у кількох економічних формаціях (закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу тощо).-Специфічні економічні закони -Стадійні закони 2. Закони різних сфер суспільного відтворення - належать закон зростання органічної будови капіталу, закон спадної віддачі та ін.; до законів сфери розподілу — закон обернено пропорційної залежності між прибутком і заробітною платою; до законів сфери споживання — закон зростання потреб, закон Енгеля та ін.3. Закони розвитку і функціонування окремих економічних підсистем.

21. Економічні потреби, їх характеристика та походження. Закон зростання потреб.

Потреба — нужда в чомусь, в чому-небудь об'єктивно необхідному дня підтримки життєдіяльності людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності. Потреби виникають разом із виникненням самої людини, і в процесі розвитку людського суспільства можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, відповідно до зміни умов виробництва споживчих благ, удосконалення техніки і технології, зміни поглядів людей на споживання, моди, соціального стану, грошових доходів та ін.

Біологічні, соціальні, духовні, економічні потреби.

Маслоу (Від низу) фізіологічні,безпека і захищеність, соціальні потреби, повага визнання, самореалізація.

Е Потреба — бажання споживача придбати і використовувати матеріальне благо, яке приносить йому певне задоволення, користь.

Е Потреба - потреби в економічних благах.

Засобами задоволення людських потреб називаються благом.

За походженням:

первинні — пов'язані з функціонуванням людини як біологічної істоти — їжа, одяг.

вторинні - для задоволення людини як соціальної істоти - інформація, комфортне житло.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку - закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов'язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб суспільство, що прагне за-безпечити їх найповніше задоволення, тобто максимально набли-зитися до мети, повинно прагнути до всебічної економії праці (як живої, так і уречевленої), тобто до ефективного використання еко-номічних ресурсів, їх раціонального поєднання та розподілу між виробництвом різних благ і на цій основі" - створення умов для задоволення одних потреб і просування до інших потреб більш високого рівня, задоволення яких, у свою чергу, створює умови для просування до потреб ще вищого рівня і т. д.