- •Тема 1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система.
- •1.1. Поняття, предмет та особливості міжнародного приватного права
- •1.2. Система міжнародного приватного права
- •1.3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного приватного та міжнародного публічного права
- •Тема 2. Джерела міжнародного приватного права
- •2.1. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.2. Національне (внутрішнє) законодавство
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •Тема 3: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві: колізійний і матеріально-правовий методи
- •3.1. Методи регулювання в міжнародному приватному праві: поняття і види
- •3.2. Колізійний метод регулювання в міжнародному приватному праві: природа, способи застосування, особливості
- •3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм
- •3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення)
- •3.5. Тлумачення і процес застосування колізійних норм
- •3.6. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Тема 4. Субєкти міжнародного приватного права.
- •4.1. Поняття і види субєктів міжнародного приватного права
- •4.2. Правовий статус фізичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.3. Іноземні громадяни, які постійно промивають у державі перебування, їх правове становище у міжнародному приватному праві
- •4.4. Тимчасово прибулі іноземці, їх правове становище в міжнародному приватному праві
- •4.5. Правове становище біженців в міжнародному приватному праві
- •4.6. Правовий статус юридичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.7. Специфічні види юридичних осіб як субєктів міжнародного приватного права
- •4.8. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •Тема 5: Договірні відносини в міжнародному приватному праві
- •5.1. Поняття та види міжнародних контрактів, як різновиду договірних відносин в міжнародному приватному праві
- •5.2. Конвенція оон 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»: загальна характеристика і сфера застосування
- •5.3. Особливості та види договорів у сфері міжнародних перевезень
- •5.4. Особливості та види договорів у сфері міжнародного фінансування та розрахунків
- •5.5. Загальна характеристика та особливосі міжнародний переказ коштів та їх вплив на розвиток міжнародного приватного права
- •5.6. Міжнарояиий акредитив його роль в міжнародному приватному праві
- •5.7. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків в сіжнародному приватному праві
- •Тема 6: Міжнародне сімейне право та міжнародне приватне право
- •6.1. Поняття шлюбу, умови його укладання та розірвання шлюбу в національному та міжнародному законодавстві
- •6.2. Особисті немайнові права та майнові відносини подружжя за національним та міжнародним законодавством
- •6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним та особливості припинення шлюбу
- •6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві
- •6.5. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •6.6. Правове регулювання спадковий відносин в міжнародному приватному праві
4.7. Специфічні види юридичних осіб як субєктів міжнародного приватного права
Серед суб'єктів міжнародного приватного права, які позначаються терміном «юридична особа», існують юридичні особи, що мають суттєві специфічні риси, а саме:
1. акціонерне товариство – це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Коли мова йде про акціонерне товариство, слід мати на увазі, що в сучасних умовах вони стають основною організаційно-правовою формою ведення бізнесу у розвинутих країнах. Але залишаються деякі питання, так акції того чи іншого товариства вільно продаються на національному ринку цінних паперів, національна приналежність капіталу, на якому ця особа засновується може неодноразово, або навіть постійно - змінюватись. Внаслідок цього з боку держав до них виникає певна недовіра, а тому держави намагаються підпорядковувати вирішення питань, пов'язаних з діяльністю акціонерних товариств, виключно своєму національному законодавству.
Нині у більшості розвинених країн світу прийнято спеціальні акціонерні закони:
1.. ФРН – закон про акціонерні товариства (1965);
2. Франції – закон про торгові товариства 1966 р.;
3. Великій Британії – закон про компанії (1985);
4. США – закони штатів, в яких визначається правове становище підприємницьких корпорацій тощо.
5. Україна – ст. 152 – 162 Цивільного кодексу України та глава 9 Господарського кодексу України.
2. транснаціональні корпорації (надалі ТНК) є групами компаній різної національності, що пов'язані між собою участю в акціонерному капіталі, управлінським контролем або будь-якими угодами, які передбачають право головної компанії ТНК здійснювати контроль над дочірніми підприємствами, тобто вони є економічним цілим, що не має єдиної національної правосуб'єктності.
У міжнародному приватному праві прийнято розрізняти такі види ТНК:
1. національні компанії, трести, корпорації і та ін., що мають за кордоном численні філії, які самі являють собою самостійні юридичні особи, тобто монополії, які є національними за капіталом, але міжнародними за сферою своєї діяльності (японська фірма «Соні», американські корпорації «Майкрософт», «Ренк-Ксерокс» тощо).
2. міжнародні не тільки за сферою своєї економічної діяльності, а й за своїм капіталом (наприклад, англо-голландський концерн «Роял-Датч-Шелл» чи менш відомий «Данлоп-Піреллі»).
3. картелі й синдикати, об'єднання виробничого та науково-технічного характеру, які формально не визнані юридичними особами, зовні являючи собою просту сукупність самостійних юридичних осіб, хоча економічно вони керуються з одного центру.
ТНК будь-якого з цих типів використовують розгалужену мережу своїх підприємств у всьому світі з метою збільшення прибутку через проникнення на нові ринки збуту, зменшення податкового тиску і т. ін., використовуючи для цього особливості національного регулювання певних питань на свою користь. Тенденцією розвитку ТНК є поглиблення невідповідності між економічною сутністю та юридичною формою суб'єкта господарської діяльності, коли економічна єдність оформлюється за допомогою юридичної множинності. Тобто, хоча ТНК є цілісними утвореннями, вони не набувають генетичної правосуб'єктності ні за національним, ні за міжнародним правом.
На регіональному рівні заслуговує на увагу Конвенція про транснаціональні корпорації, укладена дванадцятьма державами СНД 6.03.1998 р. у м. Москві. Дана Конвенція ратифікована Законом України від 13.07.1999 р. Згідно зі ст. 2 Конвенції, сторони домовились розуміти під поняттям «транснаціональна корпорація» юридичну особу, яка:
має у власності, господарському віданні або в оперативному управлінні відокремлене майно на територіях двох чи більше сторін;
створена юридичними особами двох чи більше сторін;
зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.
В Україні спеціальне регулювання діяльності ТНК відсутнє.