- •Тема 1. Міжнародне приватне право: поняття, предмет та система.
- •1.1. Поняття, предмет та особливості міжнародного приватного права
- •1.2. Система міжнародного приватного права
- •1.3. Тенденції розвитку та особливості предмета міжнародного приватного права
- •1.4. Співвідношення міжнародного приватного та міжнародного публічного права
- •Тема 2. Джерела міжнародного приватного права
- •2.1. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.2. Національне (внутрішнє) законодавство
- •2.3. Судова та арбітражна практика
- •2.4. Міжнародний звичай
- •2.5. Міжнародні договори
- •Тема 3: Методи правового регулювання в міжнародному приватному праві: колізійний і матеріально-правовий методи
- •3.1. Методи регулювання в міжнародному приватному праві: поняття і види
- •3.2. Колізійний метод регулювання в міжнародному приватному праві: природа, способи застосування, особливості
- •3.3. Загальна характеристика, структураі види колізійних норм
- •3.4. Типи калізійних прив'язок (формуд прикріплення)
- •3.5. Тлумачення і процес застосування колізійних норм
- •3.6. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми
- •Тема 4. Субєкти міжнародного приватного права.
- •4.1. Поняття і види субєктів міжнародного приватного права
- •4.2. Правовий статус фізичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.3. Іноземні громадяни, які постійно промивають у державі перебування, їх правове становище у міжнародному приватному праві
- •4.4. Тимчасово прибулі іноземці, їх правове становище в міжнародному приватному праві
- •4.5. Правове становище біженців в міжнародному приватному праві
- •4.6. Правовий статус юридичної особи як субєкта міжнародного приватного права
- •4.7. Специфічні види юридичних осіб як субєктів міжнародного приватного права
- •4.8. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •Тема 5: Договірні відносини в міжнародному приватному праві
- •5.1. Поняття та види міжнародних контрактів, як різновиду договірних відносин в міжнародному приватному праві
- •5.2. Конвенція оон 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»: загальна характеристика і сфера застосування
- •5.3. Особливості та види договорів у сфері міжнародних перевезень
- •5.4. Особливості та види договорів у сфері міжнародного фінансування та розрахунків
- •5.5. Загальна характеристика та особливосі міжнародний переказ коштів та їх вплив на розвиток міжнародного приватного права
- •5.6. Міжнарояиий акредитив його роль в міжнародному приватному праві
- •5.7. Розрахунки із застосуванням векселів і розрахункових чеків в сіжнародному приватному праві
- •Тема 6: Міжнародне сімейне право та міжнародне приватне право
- •6.1. Поняття шлюбу, умови його укладання та розірвання шлюбу в національному та міжнародному законодавстві
- •6.2. Особисті немайнові права та майнові відносини подружжя за національним та міжнародним законодавством
- •6.3. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним та особливості припинення шлюбу
- •6.4. Правовідносини, які виникають з опіки та піклування в міжнародному приватному праві
- •6.5. Основні колізійні питання, пов'язані зі спадкуванням
- •6.6. Правове регулювання спадковий відносин в міжнародному приватному праві
4.3. Іноземні громадяни, які постійно промивають у державі перебування, їх правове становище у міжнародному приватному праві
У питаннях дієздатністі беззаперечним є положення, за яким іноземний громадянин внаслідок свого громадянства має певну дієздатність, обсяг якої визначено у відповідному національному законодавстві. Проте, це зовсім не означає, що таку саму дієздатність він матиме і у державі перебування, але це можливо лише у випадках матеріальної взаємності норм права, і як показує сьогоднішня практика дана взаємність скоріше виняток ніж правило.
Отже, виникає питання як регулювати дані відносини?
Історично, особа, що є дієздатною за своїм особистим законом, вважається такою і в інших країнах, і навпаки, особа, недієздатна за правом своєї держави, вважається недієздатною всюди.
Наприкінці XIX сторіччя у законодавстві Німеччини (ст. 7 Вступного закону до Германського Цивільного уложення) та законодавстві Японії (ст. 3Закону 1898 р. «Про застосування законів») стало правило, за яким, хоча дієздатність особи визначається правом держави його походження, в тих випадках, коли іноземець здійснює в державі перебування юридичну дію і якщо він є повністю дієздатним згідно з правом цієї держави, то навіть коли він може не мати дієздатності згідно з правом держави його громадянства, він розглядається як повністю дієздатна особа, в результаті чого в ряді держав континентальної Європи за спеціальним рішенням суду неповнолітній може бути проголошеним повнолітнім і зявився термін «емансипація» . і дана теорія є переважною у сучасній кодифікації МПрП.
У чинному законодавстві України відтепер (ст. 18 Закону від 23.06.2005 р.) встановлено, що цивільна дієздатність фізичної особи визначається її особистим законом, так само, як і підстави та правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою.
Головним документом, у якому визначається правове становище іноземців в Україні, залишається Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4.02.1994 р. Так, відповідно до ст. 2 іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Обмеження прав іноземців порівняно з громадянами України у нашому національному законодавстві використовується досить широко. Наприклад, відповідно до ст. 285 Сімейного кодексу України усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.
Л.А. Лунц зазначав, що принцип особистого закону у багатьох державах вважається вихідним при виборі закону, компетентного на визначення цивільного стану.
Складним і до кінця не вирішеним є питання про те, за яким правом повинна визначатись дієздатність іноземця у випадку, коли він має два або більше громадянств. Як приклад можна знов-таки послатись на угорський Указ, за яким: коли певна особа має громадянство декількох держав, серед яких одним є угорське, її особистим законом є угорське право. У випадку, коли у таких осіб угорське громадянство відсутнє, їх статус визначається правом держави, на території якої вони мають місце проживання, у тому числі й угорське право, якщо вони мають місце проживання в Угорщині. Для осіб, які мають декілька місць проживання за кордоном, особистим законом є право тієї країни, з яким вони мають найбільш тісний зв'язок.
До речі, подібне правило закріплено і у ч. 2 ст. 16 Закону від 23.06.2005 р.: якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема має місце проживання або займається основною діяльністю.