23. Інформаційне забезпечення аудиту

Під інформаційним забезпеченням аудиту розуміють певним чином упорядковану сукупність інф-ції, яку формують і використовують на різних стадіях процесу аудиту. Основою інформац. забезпечення аудиту є економічна інф-ція, що характеризує виробничу і фінансово-господарську д-ть суб'єктів контролю. Найпотрібнішу інф-цію про фінансово-господарську діяльність аудитор отримує з даних бух. обліку, внутрішньогосподарськ. контролю, бухгалтерської і статистичної звітності. В аудиторському контролі використовують також інф-цію зовнішніх джерел: банків, страхових компаній, торговельних партнерів, аудиторських і юридичних фірм. Важливе місце у формуванні інформац. бази аудиту займає законодавча, планово-нормативна та довідкова інформація. В аудиторському контролі використовують матеріали попереднього зовнішнього та внутрішнього аудиту, акти перевірки податкових органів, контрольно-ревізійних служб, позабюджетних фондів та ін. Проф. Білуха М.Т. поділяє інформац. забезпечення за професійною комунікацією на робоче, інформаційне пряме, інформаційне непряме, опосередковане. Залежно від пізнавальності інформацію поділяють на нову і релевантну, а виходячи із змісту інформаційного забезпечення, на законодавчу, планово-нормативно-довідкову, договірну, технологічну, організаційно-управлінську, фактографічну. Важливим джерелом інформації для зовнішнього аудиту є аудиторський висновок попередньої перевірки.

24. Концепції та постулати аудиту

Концепції аудиту допомаг визначити напрями розвитку його теорії. Постулати-фундаментальне аксіоматичне твердження, на основі якого визнач напрями ауд. дія-сті. Теорет. Концепції поділ.на категорії: *концепції, що визнач мету і завд аудиту та його роль в економіці та сусп.-ві; *концепції, що визнач еволюцію розвитку аудиту; *концепції,що визнач засади для формування стандартів практики аудиту. Основу концепцій становлять теорії: * «агентів»-акціонери, як керівники мають подавати звіт про свою дія-сть; *«про роль аудитора як інструмента соц. контролю»- контроль за системою б/о, підтвердж фін. звітність; *«Квазікритична»-аудитор робить висновок з врахуванням всіх обставин. Найвідоміші постулати: *фін звітність і фін дані можуть бути перевірені; конфлікт аудитора і адміністрації не є неминучий; *постійне дотрим стандартів дає змогу отримати об’єктивні дані щодо фін стану та рез-в д-сті; *професійний статус незалежного аудитора адекватний його професійним зобов’язанням.

25. Становлення і розвиток аудиту в у.

Ауд. д-сть почала розвиватись в У. з переходом до ринкових відносин. Ауд. послуги особливо були потрібні спільним п-вам, іноз. інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й ор-ція його зд-ся з викор-ням досвіду, набутого світовою практикою. В У. ауд. д-сть включає такі основні рівні. 1- це ухвалення ЗУ "Про ауд. д-сть" у 1993 р., який визначив у правовому полі місце аудиту, що дуже важливо. 2 - розроблення с-ми нормат.-правов. регулювання аудиту, яка включає нац. нормативи і кодекс проф. етики аудиторів У.. 3 - розроблення док-тів, які потрібні для реалізації нормативів і викор-ня їх. З прийняттям ЗУ "Про ауд. д-сть" від 22 квітня 1993 р. становлення і розвиток аудиту зд-лися прискореними темпами. Йдеться насамперед про сертифікацію аудиторів, створення ауд. фірм та надання ліцензії (дозволу) на цей вид д-сті. У 1994-1995 рр. критерієм високої якості роботи аудитора й ауд. фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та ін. платежів у бюджет і позабюджетні фонди п-вами після ауд. перевірки. Відносний спад в аудиті відбувся у 1997 р. у зв'язку із законодавчим звуженням кола об'єктів обов'язкового аудиту. В останні роки спостерігається ускладнення ділових госп. оп-й, що вимагає підвищення надійності та достовірності фін. інф-ції в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фін. звітність окремих п-в, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів такої інф-ції.

26.Хар-ка позитивного ауд.висновку

Умови, за яких аудитор може висловити безумовно-позитивну думку стосовно повного комплекту фінансових звітів загального призначення, а також вимоги до структури та змісту відповідного висновку, наведено у МСА 700”Ауд.висновок про фін.звітність”

Висновок має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства-клієнта. Перед складанням ауд. висновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.

Аудитор може надавати безумовно-позитивний висновок, коли виконуються всі наступні умови:1) облікова політика підприємства відповідає концептуальній основі фінансової звітності та обставинам функціонування підприємства,2) прийняті підприємством облікові оцінки відповідають фактичним обставинам функціонування підприємства,3) інформація, яка представлена у фінансових звітах, є відповідною, надійною, порівняльною та зрозумілою,4) фінансові звіти дозволяють розкрити та зрозуміти користувачам вплив суттєвих операцій та подій на інформацію, що міститься у фінансових звітах.

Безумовно позитивний висновок беззаперечно і чітко виявляє задоволення аудитора станом обліку та звітності у суб'єкта перевірки У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджувальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан ..." тощо.

Якщо під час перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших використаних суб'єктами перевірки рішень, але аудитору було подано аргументоване й переконливе обґрунтування цих рішень, то у своєму висновку аудитор не зобов'язаний згадувати ці рішення й така ситуація не змінює безумовності позитивного висновку.

27. Заг. хар-ка процесу аудиту

Ауд. процес - це сукупність ор-ційних, методичних і технічних прийомів, зд-них за допомогою певних ауд. процедур. Елементами процесу аудиту є методичні прийоми, дії аудитора, об'єкти аудиту. Стадії аудиту: початкова, дослідна, завершальна. Етапи процесу ауд. перевірки залежать від рівня аудиту та підходів до нього:підтверджувальний, системно-орієнтований аудит, що ґрунтується на ризику. Першим етапом на поч. стадії є вибір суб'єкта ауд перевірки, ознайомлення з його бізнесом та станом обліку, визначення обсягу робіт, складання плану та програми аудиту. Основною метою дослідної стадії ауд. процесу є отримання достатніх доказів за кожним напрямом аудиту. На дослідній стадії виділяють такі етапи: перевірка госп. оп-й і облікових записів, коригування плану та робочої програми перевірки фін звітності, збір ауд. доказів. На завершальній стадії виділяють: оцінка й аналіз рез-тів, складання звіту, підготовка пропозицій і ознайомлення з ними замовників, написання висновку і оформлення та підписання акта виконаних робіт.