15.2. Управління беззбитковістю діяльності підприємства в умовах впливу фінансових ризиків

В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку — стале джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати ди­відендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних проблем працівників підприємства, благодій­ної діяльності.

Чистий прибуток — найважливіший показник для оціню­вання виробничої та фінансової діяльності підприємств, ос­кільки відображає ступінь його активності та фінансового бла­гополуччя, а також ефективність менеджменту. За чистим при­бутком визначається прийнятний для інвестора рівень дохід­ності активів підприємства з метою порівняння з альтернатив­ними варіантами напряму інвестування (за умови порівняного ризику). Чистий прибуток є одним із основних джерел збіль­шення капіталу підприємства, що відображено у формі № 4 "Звіт про власний капітал" фінансової звітності. Постійне збільшення прибутку за умов припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів або додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Аналіз беззбитковості є однією з найважливіших характе­ристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості, мертва точка, точка критичного обсягу реалізації, точка самоокуп­ності) — виручка від реалізації, за якої забезпечується без­збиткова діяльність підприємства за умови неотримання при­бутку¹. Підприємство не має ні прибутку, ні збитків. Щоб ви-

Г^ - т-г - г. > л т -,-т

¹ Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьоп-- НЕ 2005. - 627с.

на. - К.: КНЕУ, 2005. - 627с.

15.3. Основи управління активами підприємства та їх структурою

Активи це ресурси, контрольовані підприємством, вико­ристання яких зумовлює збільшення економічних вигід у май­бутньому. До їх складу входять усі матеріальні цінності, нема­теріальні активи та кошти, що належать підприємству на пев­ну дату, а також їх розміщення та використання.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, чи протягом 12 місяців з дати балансу¹.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням за­пасів для здійснення господарської діяльності й отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розді­лах:

1) необоротні активи;

2) оборотні активи;

3) витрати майбутніх періодів.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінан­сові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість, від­строчені податкові активи й інші необоротні активи.

Головні завдання управління оборотними активами поля­гають у: забезпеченні безперервності процесу виробництва, пришвидшенні обіговості оборотних активів, поліпшенні рен­табельності оборотних активів, мінімізації ризиків і витрат, пов'язаних із формуванням та використанням оборотних ак­тивів.

З метою забезпечення безперервності процесу виробництва слід сформувати окремі види активів відповідно до обсягів гос-

¹ Фінансовий менеджмент: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогі-на. — К.: КНЕУ, 2005. — 627с.

подарської діяльності підприємства і тривалості його опера­ційного циклу.

У процесі управління оборотними активами в межах опера­ційного циклу розрізняють виробничий і фінансовий цикли.

Тривалість виробничого циклу включає: період обертання середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; пе­ріод обертання середнього обсягу незавершеного виробництва; період обертання середнього запасу готової продукції.

Фінансовий цикл підприємства — період обертання грошо­вих коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з мо­менту погашення кредиторської заборгованості за сировину, матеріали і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованос­ті за відвантажену готову продукцію.

Формування оптимальних виробничих матеріальних за­пасів є однією з головних складових комерційної діяльності

підприємства.

Заниження величини оборотних активів призводить до не­стійкого фінансового положення підприємства, перебоїв у ви­робничому процесі, і як наслідок до зменшення обсягу вироб­ництва і прибутку. В свою чергу, завищення розділу оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капі­тальні вкладення щодо розширення виробництва.

Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебі­торська заборгованість за товари, термін сплати яких не на­став; дебіторська заборгованість за товари, термін сплати яких минув; дебіторська заборгованість за отриманими векселями; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; дебі­торська заборгованість за розрахунками з персоналом та інші види дебіторської заборгованості.

Найбільшу частку займає дебіторська заборгованість за від­вантажену продукцію (понад 80 % загальної суми). Тому управ­ління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за розрахунками за реалізовану продукцію.

Управління грошовими коштами або залишком грошових коштів, що постійно перебувають у розпорядженні підпри­ємства є невід'ємною частиною управління оборотними акти­вами.

Величина залишку грошових коштів на поточному валют­ному рахунку в касі підприємства визначає рівень його абсо­лютної платоспроможності, тобто готовність підприємства не­гайно розрахуватися за невідкладними фінансовими зобов'я­заннями (термін виконання до одного місяця); впливає на три­валість виробничого циклу, а отже, і на розмір фінансових коштів, інвестованих в оборотні активи. Управління грошови­ми коштами має здійснюватися на таких засадах:

— підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного виконання поточних розрахунків;

— створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів виробництва;

— формування резерву грошових коштів з метою компен­сації передбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансо­во-господарської діяльності;

— своєчасна трансформація вільних грошових коштів у ви-соколіквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.

Мінімальна величина залишку грошових коштів розрахо­вується з огляду на плановий обсяг платіжного обороту та швидкість обігу грошових коштів, що складається на підпри­ємстві з урахуванням особливостей його діяльності.

Фінансовий менеджмент

ПРАКТИКУМ

,

План семінарського заняття

1. Сутність фінансового менеджменту.

2. Сутність, формування та розподіл прибутку підпри­ємства. Фактори, що його формують.

3. Основи управління активами підприємства та їх струк­турою.

Теми рефератів

1. Основні фактори, що впливають на прибутковість.

2. Резерви підвищення рентабельності.

Контрольні запитання та завдання

1. Потреба і сутність фінансового менеджменту.

2. Особливості фінансового менеджменту, пов'язані з фор­мою власності й сферою здійснення бізнесу.

3. Об'єкт, мета та завдання фінансового менеджменту.

4. Стратегія й тактика фінансового менеджменту.

5. Функції та механізм фінансового менеджменту.

6. Прийоми фінансового менеджменту та їх характерис­тика.

7. Суб'єкти фінансового менеджменту, їх характеристика.

8. Обов'язки фінансового менеджера.

9. Місце фінансового менеджменту в організаційній струк­турі підприємства.

10. Методи фінансового менеджменту.