3. Аналіз естетичних поглядів і.Канта.

І.Кант розглядав проблеми естетики практично у всіх своїх відомих роботах. Відповідно, його погляди на цей рахунок дещо змінювалися під плином часу. Але аби проаналізувати естетичні погляди Канта треба, перш за все звернутися до однієї з його трьох відомих критик, а саме – до «Критики здатності судження»: людина має три здатності: пізнання, бажання, почуття задоволення чи незадоволення. Естетична рефлексія заснована на третій здатності. Естетичне задоволення характеризується чистотою або незацікавленістю, необхідністю або всезагальністю, формальністю. Об’єктом естетики виступає не тільки прекрасне, але й піднесене, що відрізняється від прекрасного ігноруванням форми та увагою до безликого та безкінечного. Доцільність існує у витворах мистецтва, а також – у природі.

Аналізуючи цю роботу детальніше зупинімося на Кн.1 «Аналітика прекрасного», розділ перший «Аналітика естетичної здатності судження». Тут Кант говорить, що аналізування естетичної здатності судження має проходити у декількох моментах: момент1 – судження смаку за якістю: судження смаку є естетичним судженням, визначення судження смаку має бути позбавлене будь-якої зацікавленості, добре ставлення до приємного та хорошого пов’язане із зацікавленістю,тобто – є три «благорасположения» (тут – «добре ставлення»), і перше з них, що визначає судження смаку має бути позбавлене зацікавленості, інші два – навпаки -------) «Вкус есть способность судить о предмете или о способе представления посредством благорасположения или отсутствия его, свободного от всякого интереса. Предмет такого благорасположения называется прекрасным»И. Кант «Критика способности суждения»; момент2 – судження смаку за його кількістю: прекрасне є те, що без понять уявляється як предмет загального доброго ставлення («благорасположения»), у кожного є свій чуттєвий смак, але неможливо називати предмет прекрасним за своїми суб’єктивним мірками; все загальність доброго ставлення («благорасположения») представляється у судженні смаку як суб’єктивна-----) «Прекрасно то, что нравится всем без понятия»(там же); момент3 – судження смаку стосовно цілей, котрі приймаються на увагу----) «Красота есть форма целесообразности предмета, воспринимаемая в нём без представления о цели»(там же); момент4 -----) «Прекрасно то, что без понятия признается предметом необходимого благорасположения» (там же).

БІЛЕТ 2

1. Співвідношення естетики та мистецтвознавства.

2. Міфологічні витоки трагічного.

3. Неопозитивіська естетика: загальна характеристика.

Аби дати детальну характеристику естетиці неопозитивізму, необхідно спочатку визначити таку течію як позитивізм, отже: позитивізм – це широко розповсюджена філософська течія, що була заснована у 30х рр.. 19ст. французьким філософом О.Контом. Позитивісти об’явили метафізику безплідною. І замість неї пропонують побудувати систему так званого «позитивного знання», тобто такого знання, що протистояло б спекуляціям. Позитивне знання має бути несуперечливим й точним. Конт неодноразово підкреслював, що воно має спиратися виключно на факти. Становлення течії позитивізму тривало у декілька етапів: 1. «перший позитивізм» (Конт, Мілль, Спенсер); 2. Махізм (емпіріокритицизм); 3. Неопозитивізм. Майже усі представники течії були противниками агностицизму. Досягнення позитивістів: Конт намагався класифікувати усі науки; Мах критикував обмеженість ньютонівської механіки; Спенсер вніс історизм у етнографію та психологію. Логічним продовженням теоретико - практичних розвідок О.Конта, І.Тена та Е.Золя стала естетика неопозитивізму. У 20-30х роках минулого століття представники неопозитивістської естетики приділяли особливу увагу проблемі естетичної цінності, яку намагалися поєднати з поняттям естетичного досвіду. «Естетична цінність як естетичний досвід»(саме так пов’язував ці поняття відомий англійський естетик А.Річардс) розкривається через біологічні, психологічні й соціальні механізми дослідження естетичного досвіду. Важливе місце в концепціях А.Річардса і Ч.Огдена посідають нетрадиційні естетичні поняття: синестезія, імпульс, стимул. Синестезія як між чуттєва асоціація, вважає Річардс, - це реакція на безпосередній стимул, активізація пам’яті і попереднього досвіду, а на їх основі – майбутнього. Своєї завершальної форми синестезія досягає в мистецтві, в процесі художньої творчості, де органічно зливаються часові категорії минулого, сучасного й майбутнього. Щодо поняття імпульс, то стан людини, який воно відображає, пов’язаний з її віковими ознаками: імпульси дитини, її нахили, уподобання хаотичні, безсистемні. Згодом, відповідно до віку, людина переходить від хаотичного стану й імпульсів до їх систематизації. Здійснити життєво необхідну організацію імпульсів допомагає мистецтво. Річардс вважає, що «сівт поезії не є якоюсь іншою реальністю, відмінною від іншого світу, не має якихось особливих законів, а складається з того досвіду, яким ми користуємося і в інших випадках життя». Водночас поема, роман, фільм, театральна вистава, симфонія – це «обмежений відтинок досвіду», індивідуальне спілкування митця і звичайної людини, побудоване не більш високому ціннісному рівні.

БІЛЕТ 3