- •30. Організаційно-правові форми підприємства
- •32. Сутність та значення малого підприємства для ефективного розвитку екноміки
- •34. Капітал: економічна суть та класифікація. Амортизація
- •36. Прибуток: економічна сутність, види та фактори, що його визначають
- •38. «Провали» ринку та причини державного втручання в ринковий механізм
- •31. Поняття підприємства (фірми) та його види.
- •Доходи в ринковій економіці, їх види та джерела формування. Номінальні та реальні доходи.
- •35.Витрати виробництва та їхня структура.
- •Заробітна плата як основний вид доходів. Види зарплати та фактори, що її визначають.
- •Функції та напрямки державного регулювання економіки.
30. Організаційно-правові форми підприємства
Підприємство – первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності самоокупності. Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами.
Підприємництво – багатовимірне явище. Яке може бути визначене як: - ек категорія: вдносини між субєктом госп діяльності, спрямовані на досягнення такої комбінації ек ресурсів, яка здатна їм забеспечити комерційний дохід, -як тип госп поведінки:незалежністю самостійність що до вибору( скільки, що, для кого виробляти), повна відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки –як господарське мистецтво: постійна ек, організаційна, управліньська, творчість для забеспечення комерційного успіху, -як метод ек мислення: характерезування орігіральних ідей та підходів до вирішення госп проблем. Чинним законодавством Україні обмежуються деякі громадяни щодо веденя підприємництва: державослужбовці, військовослужбовці, ті, що судилися за ек злочин. Субєктами підприємництва є: приватні особи, держава в особі відповідних органів, група юр осіб, що повязані між собою договірними відносинами. Обєкт підприємництва – сукупність певних видів ек діяльності в межах якої шляхом комбінації ресурсіів підприємець досягає максималазації доходів. Бувають такі види підприєм діяльності: страхова, виробнича, фінансова, торговельна, посередницька, іноваційна. Кожен підприємець має прагнути бути нависоті, досягати іновацій у сфері економіки, оріїнтуватись на запити та смаки споживачів, максимально використовувати конкурентні переваги, дотримватись принципів ділової етики, рризикувати, нести ек та соц відповідальність. За формою організації:
1) одноосібні, що є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас власником, працівником, бухгалтером, управлінцем. Переваги: ек свобода вибору сфери діяльності, обсяги вир-ва напрямів використання доходу, оперативність, безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному використанні і розподілі доходів, низькі організаційні витрати. Недоліки: обмежені фінансові можливості застосування НТП, обмежена можливість організації відпочинку.
2) партнерство чи тов-во - форма організації підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством
Юридична особа — це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.
Повне товариство — об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном. Ця форма застосовується там, де переважає частка
інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).
Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.
Змішане товариство (командитне) —об'єднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.
Переваги товариств над одноосібними підприємствами:
— зростання фінансових можливостей; більша довіра з боку кредитних установ;
— зниження ризику банкрутства;
— зростання ефективності внаслідок обміну досвідом та розподілу функціональних обов'язків.
Недоліки товариств:
— загострення суперечностей між інтересами учасників товариства;
— розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії;
— розбіжності у прийнятті управлінських рішень.
3) корпорації та акц тов-ва (форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства, що засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право на отримання доходу та участь в управлінні товариством). Розрізняють товариства закритого (ЗАТ ,випускають акції без права вільного продажу) та відкритого типу (ВАТ, випускають акції, які вільно купують і продають). Переваги: стійкість, малий ризик банкрутства, ефективний менеджмент і маркетинг. Недоліки: значні витрати, складна організаційна структура управління і як наслідок, бюрократизм.
Також за формою власності підпр-ва класифікують як:
приватні ( засновуються на власності майна окремих громадян, з правом викор роб сили);
колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);
державні (майно належить державі);
змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).
Класифікація по правовому статусу:
одноосібні;
кооперативні;
арендні;
господарські товариства.
В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:
повні (всі учасники несуть відповідальність);
з обмеж відп ( має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);
командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);
акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).
По чисельності робітників:
малі;
середні;
великі.
Сьогоднішня( іноваційна) модель підприємництва відрізняється від класичної, що відбулось в наслідок переходу від індустріального до пост індустріального способу в-ва
Типи об’єднань підприємств:
картель (угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами чи ліцензіями, без регламентації вир-ва).
Синдикат (об’єднання підприємств, що виробляють однорідну продукцію та передбачає збереження виробничої самостійності; займається реалізацією товарів).
Трест (втрата юридичної та ек самостійності у вир-ві та реалізації, де частка підприємства визначається пакетом акцій).
Концерн (об’єднання формально самостійних підприємств, які фактично підпорядковані фінансовому контролю головної фірми, що і несе відповідальність за його діяльність).
Конгломерат (багатогалузеве об’єднання, що виникає на основі втручання фірми в численні мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування акцій підприємств).
Диверсифікати ( багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування).
Фінансово-промислові групи (об’єднання великих промислових фірм з банківськими структурами, в якому всі учасники самостійно вирішують власні завдання, враховуючи інтереси групи).
Державне підприємство — підприємство, основні засоби якого є державною власністю, а керівники призначаються державними органами або працюють за контрактом.
Кооператив — об'єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів і послуг, будівництва, споживання житла тощо.