2. Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.

Прекрасне – центральна категорія естетики, в якій знаходять оцінку явища дійсності, твори мистецтва, які дають людині відчуття насолоди, втілюють у предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих і пізнавальних сил і здатностей людини в усіх областях суспільного життя: трудовій, соціально-політичній, духовній та ін. Це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя. Прекрасне – основна позитивна форма естетичного освоєння дійсності. В ній знаходить своє безпосереднє відображення естетичний ідеал. Найбільш близькі за значенням поняття: гармонійне, досконале, краса, гарне, вродливе, яскраве.

В естетиці існує декілька моделей розуміння прекрасного:

1. Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.

2. Прекрасне не є чимось об'єктивним. Джерелом та витоком прекрасного є сама людина, її свідомість.

3. Прекрасне – це природний прояв об'єктивних якостей явищ дійсності, найбільш близький до їх природних особливостей.

4. Прекрасне – це співвідношення об'єктивних особливостей життя з людиною як мірою краси.

Особливості прекрасного:

має об’єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри;

має конкретно-історичний характер;

уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя;

ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури;

суб'єктивне розуміння прекрасного зумовлене рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку.

3. Аналіз естетичних поглядів і.Канта.

І.Кант розглядав проблеми естетики практично у всіх своїх відомих роботах. Відповідно, його погляди на цей рахунок дещо змінювалися під плином часу. Але аби проаналізувати естетичні погляди Канта треба, перш за все звернутися до однієї з його трьох відомих критик, а саме – до «Критики здатності судження»: людина має три здатності: пізнання, бажання, почуття задоволення чи незадоволення. Естетична рефлексія заснована на третій здатності. Естетичне задоволення характеризується чистотою або незацікавленістю, необхідністю або всезагальністю, формальністю. Об’єктом естетики виступає не тільки прекрасне, але й піднесене, що відрізняється від прекрасного ігноруванням форми та увагою до безликого та безкінечного. Доцільність існує у витворах мистецтва, а також – у природі. Аналізуючи цю роботу детальніше зупинімося на Кн.1 «Аналітика прекрасного», розділ перший «Аналітика естетичної здатності судження». Тут Кант говорить, що аналізування естетичної здатності судження має проходити у декількох моментах: момент1 – судження смаку за якістю: судження смаку є естетичним судженням, визначення судження смаку має бути позбавлене будь-якої зацікавленості, добре ставлення до приємного та хорошого пов’язане із зацікавленістю,тобто – є три «благорасположения» (тут – «добре ставлення»), і перше з них, що визначає судження смаку має бути позбавлене зацікавленості, інші два – навпаки -------) «Вкус есть способность судить о предмете или о способе представления посредством благорасположения или отсутствия его, свободного от всякого интереса. Предмет такого благорасположения называется прекрасным»И. Кант «Критика способности суждения»; момент2 – судження смаку за його кількістю: прекрасне є те, що без понять уявляється як предмет загального доброго ставлення («благорасположения»), у кожного є свій чуттєвий смак, але неможливо називати предмет прекрасним за своїми суб’єктивним мірками; все загальність доброго ставлення («благорасположения») представляється у судженні смаку як суб’єктивна-----) «Прекрасно то, что нравится всем без понятия»(там же); момент3 – судження смаку стосовно цілей, котрі приймаються на увагу----) «Красота есть форма целесообразности предмета, воспринимаемая в нём без представления о цели»(там же); момент4 -----) «Прекрасно то, что без понятия признается предметом необходимого благорасположения» (там же).

БІЛЕТ 22