1.1.2.4. Центральна і Південна Америка

У країнах Центральної і Південної Америки з 1970-х рр. можна простежити тенденцію створення умов для зовнішньоторгової відкритості, що виявляється у залученні іноземних інвестицій, підвищенні конвертованості валюти і створенні великої кількості зон вільної торгівлі. За оцінками Хуфбауера і Шотта (1994), для країн CARICOM (Carribean Community) та ANDEN-Pakt (Inegracion Subregional Andino) спостерігається найвищий ступінь інтеграції, тоді як реґіональна інтеграція між країнами MERCOSUR (Mercado Comun en el America del Sur) i CACM (Central American Common Market) є незначною (див. табл. 1.2). Особливо це чітко можна простежити, порівнюючи з NAFTA та ЄС, рівень інтеграції членів яких становить відповідно 2,3 і 3,3 [29, P. 603].

Хоч спроби здійснення інтернаціоналізації робилися, частка експорту країн Центральної і Південної Америки в усьому експорті цього реґіону в 1996 р. була меншою (20,2%), ніж у країнах Північної Америки (39,6%), Азії (48,5%) і Західної Європи (68,1%). Частка цих країн у світовому експорті у 2001 р. становила 4,9%, а в світовому імпорті – 5,2%.

Таблиця 1.2.

Реґіональна економічна інтеграція в Центральній і Південній Америці

Складові інтеграційного процесу	Об’єднання
	NAFTA	MERCOSUR	ANDEN-Pakt	CACM	CARICOM
1. Вільна торгівля	4	2	3	2	4
2. Вільний трансфер капіталу	4	1	3	0	3
3. Вільний трансфер ро­бочої сили	2	1	1	1	2
4. Монетарна координація	1	0	0	0	2
5. Фіскальна координація	0	0	0	0	0
У середньому	2,3	1,0	1,7	0,8	2,2
Примітка 1. Межі оцінювання: 0 – дуже низька; 5 – дуже висока. Примітка 2. NAFTA: США, Канада, Мексика. MERCOSUR: Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай. ANDEN-Pakt: Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу, Венесуела. CACM: Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама. CARICОM: Антигуа, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Домініканська Республіка, Гренада, Гана, Ямайка, Монтсеррат, Трінідад і Тобаго та деякі навколишні острови.

Подальша економічна інтеграція центрально- і південно-американських держав ускладнена зовнішньоекономічною боротьбою, недосконалою інфраструктурою та культурними особливостями країн. Лібералізація господарства призвела до загострення соціальних проблем багатьох країн і виникнення великої кількості внутрішньополітичних конфліктів. Незважаючи на політичні, економічні та соціальні проблеми, за прогнозами Світового банку, для південноамериканських країн порівняно з країнами Південної Азії й Африки період з 1997 по 2004 р. визначено як час найбільшої активізації інтеграційних процесів.