- •1.1. Тенденції розвитку світового господарства
- •1.1.1. Історичний розвиток міжнародної економічної діяльності
- •1.1.2. Реґіональні інтеграційні процеси
- •1.1.2.1. Європейський Союз
- •1.1.2.2. Центральна і Східна Європа
- •1.1.2.3. Північна Америка
- •1.1.2.4. Центральна і Південна Америка
- •1.1.2.5. Азіатсько-тихоокеанський реґіон
- •1.1.2.6. Африка
- •1.1.3. Глобалізація економіки. Причини і наслідки глобалізації. Вплив глобалізації на міжнародну підприємницьку діяльність
- •1.2. Інтернаціоналізація і міжнародний менеджмент
- •1.2.1. Поняття інтернаціоналізації
- •1.2.2. Поняття міжнародного підприємства
- •1.3. Понятійні та концептуальні основи міжнародного менеджменту
- •1.3.1. Міжнародний менеджмент з точки зору економіки підприємства
- •1.3.2. Основні проблеми досліджень міжнародної підприємницької діяльності
- •1.3.1.1. Культурно-порівняльні дослідження менеджменту
- •1.3.1.2. Міжнародні дослідження менеджменту
1.1.2.4. Центральна і Південна Америка
У країнах Центральної і Південної Америки з 1970-х рр. можна простежити тенденцію створення умов для зовнішньоторгової відкритості, що виявляється у залученні іноземних інвестицій, підвищенні конвертованості валюти і створенні великої кількості зон вільної торгівлі. За оцінками Хуфбауера і Шотта (1994), для країн CARICOM (Carribean Community) та ANDEN-Pakt (Inegracion Subregional Andino) спостерігається найвищий ступінь інтеграції, тоді як реґіональна інтеграція між країнами MERCOSUR (Mercado Comun en el America del Sur) i CACM (Central American Common Market) є незначною (див. табл. 1.2). Особливо це чітко можна простежити, порівнюючи з NAFTA та ЄС, рівень інтеграції членів яких становить відповідно 2,3 і 3,3 [29, P. 603].
Хоч спроби здійснення інтернаціоналізації робилися, частка експорту країн Центральної і Південної Америки в усьому експорті цього реґіону в 1996 р. була меншою (20,2%), ніж у країнах Північної Америки (39,6%), Азії (48,5%) і Західної Європи (68,1%). Частка цих країн у світовому експорті у 2001 р. становила 4,9%, а в світовому імпорті – 5,2%.
Таблиця 1.2.
Реґіональна економічна інтеграція в Центральній і Південній Америці
Складові інтеграційного процесу |
Об’єднання |
||||
NAFTA |
MERCOSUR |
ANDEN-Pakt |
CACM |
CARICOM |
|
1. Вільна торгівля |
4 |
2 |
3 |
2 |
4 |
2. Вільний трансфер капіталу |
4 |
1 |
3 |
0 |
3 |
3. Вільний трансфер робочої сили |
2 |
1 |
1 |
1 |
2 |
4. Монетарна координація |
1 |
0 |
0 |
0 |
2 |
5. Фіскальна координація |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
У середньому |
2,3 |
1,0 |
1,7 |
0,8 |
2,2 |
Примітка 1. Межі оцінювання: 0 – дуже низька; 5 – дуже висока. Примітка 2. NAFTA: США, Канада, Мексика. MERCOSUR: Аргентина, Болівія, Бразилія, Чилі, Парагвай, Уругвай. ANDEN-Pakt: Болівія, Еквадор, Колумбія, Перу, Венесуела. CACM: Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама. CARICОM: Антигуа, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Домініканська Республіка, Гренада, Гана, Ямайка, Монтсеррат, Трінідад і Тобаго та деякі навколишні острови. |
Подальша економічна інтеграція центрально- і південно-американських держав ускладнена зовнішньоекономічною боротьбою, недосконалою інфраструктурою та культурними особливостями країн. Лібералізація господарства призвела до загострення соціальних проблем багатьох країн і виникнення великої кількості внутрішньополітичних конфліктів. Незважаючи на політичні, економічні та соціальні проблеми, за прогнозами Світового банку, для південноамериканських країн порівняно з країнами Південної Азії й Африки період з 1997 по 2004 р. визначено як час найбільшої активізації інтеграційних процесів.