1.1.2.2. Центральна і Східна Європа

Ізоляція центрально- і східноєвропейських держав після Другої світової війни від розвитку світового господарства спричинила панування монополії на зовнішню торгівлю та валютної монополії. Їх було заборонено у кінці 80-х рр. ХХ ст., що дало змогу вітчизняним підприємствам проводити власну зовнішньоекономічну політику. В результаті цього зовнішньоторговий оборот у багатьох країнах значно збільшився.

Наступним важливим кроком на шляху до інтеграції у міжнародний поділ праці стало надання дозволу на здійснення прямих іноземних інвестицій (це було здійснено протягом 1988–1990 рр.), хоча перші спроби створення спільних підприємств із вкладенням іноземного капіталу з метою модернізації вітчизняних підприємств, основий недолік яких полягав у низькій продуктивності і кваліфікації працівників, були зроблені ще в кінці 1960-х рр. – на початку 70-х рр. У ході політичних й економічних змін у цих країнах наприкінці 1980-х рр. значно змінились умови для прямого іноземного інвестування. Хоч існували «острови приватного капіталу» в межах адміністративно-планової системи, все-таки іноземні прямі інвестиції набули ключового значення лише під час реформування економіки.

Взагалі частка загальних прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у ці країни досі залишається незначною. Найбільшу частку ПІІ отримали Угорщина, Чехія, Польща і Словенія. В Україні, Росії та інших країнах СНД ПІІ досі відіграють незначну роль в економіці.

1.1.2.3. Північна Америка

Після Другої світової війни США стали найважливішою торго­вельною державою. Частка ПІІ у цю країну в 1997 р. становила четверту частину світових ПІІ.

Важливого значення для зовнішньоекономічної діяльності США набуло створення такого об’єднання країн, як NAFTA, що почало діяти із 1 січня 1994 р. й об’єднало, крім США, Канаду і Мексику. NAFTA було створено на основі розширення договору про вільну торгівлю між США і Канадою (1988 р.) Його основна мета – скасування податків і подолання нетарифних торговельних бар’єрів між країнами-членами до 2004 р. На відміну від ЄС, NAFTA:

• не передбачає створення єдиного внутрішнього ринку, а лише впровадження зони вільної торгівлі. З огляду на це скасування податків дійсне тільки для країн-учасниць цього договору, тоді як відповідні податкові вимоги і правила ввезення товарів для інших країн починають відігравати вирішальну роль;

• не має власних органів, а лише деякі інституції, головною з яких є торговельна комісія, що стежить за виконанням договорів і врегулюванням конфліктів між державами-членами;

• суттєво відрізняється від ЄС. Ці об’єднання мають значні відмінності в економічному потенціалі, що, відповідно, зумовлює різні пріоритети країн-членів.

Тоді як NAFTA передусім полегшує канадським підприємцям доступ до ринку США, на який припадає близько трьох четвертих усього канадського експорту, американським підприємцям вона дає змогу з економити кошти завдяки налагодженню трудомістких виробничих процесів у Мексиці. Ще у в 1965 р. мексиканський уряд зважаючи на це, прийняв так звану програму-«maquiladoras», що дозволила безмитне ввезення сировини і напівфабрикатів для іноземних інвесторів у прикордонні до США реґіони. Поряд з припливом іноземного капіталу в Мексиці спостерігалися прямий і непрямий ефекти зайнятості, що стало позитивним явищем для економіки. Зі вступом цієї держави до NAFTA усунення податкових обмежень було здійснено на всій мексиканській території з метою пожвавлення експорту мексиканських товарів і створення нових робочих місць. Однак на противагу цій меті така зовнішньоекономічна лібералізація призвела, перш за все, до швидкого зростання обсягів імпорту і зовнішньоторгового дефіциту, тоді як нелегальна міграція мексиканської робочої сили практично не зменшилась.