- •Філософія як соціокультурний феномен
- •Об’єкт і предмет філософії
- •Основні філософські питання
- •Структура, методи, та функції філософії
- •Підсистема філософського знання:
- •Методи:
- •Функції мови:
- •Філософія і світогляд
- •Структура світогляду
- •Проблеми історичності світогляду.
- •Людина як предмет філософського осягнення
- •Марксистська філософія
- •Передумови виникнення
- •Власність , комунізм
- •Філософія життя
- •Екзистенціальна філософія
- •Напрямки в екзистенціалізмі
- •Філософська антропологія
- •Антропологічні концепції:
- •Психоаналіз
- •Структуралізм
- •Етапи структуралізму:
- •Буття Онтологія
- •Єдність матерії, руху, простору, часу
- •Генезис свідомості
- •Структура свідомості, її основні рівні
- •Гносеологія та епістемологія
- •Основні складові пізнавальної діяльності
- •Проблема істини в теорії пізнання
- •Проблема критерії істини
- •Основні форми пізнання
- •Форми та засоби пізнання:
- •Філософія мови
- •Сучасне філософське розуміння мови
- •Функції мови:
- •Філософське осмислення історичного процесу.
- •Сутність історичного процесу
- •Соціальна філософія
- •Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку
- •Соціальна структура суспільства
Основні форми пізнання
Пізнання людиною світу починається з «живого споглядання» (чуттєве споглядання дійсності в таких формах, як відчуття, сприйняття, уявлення).
Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього безпосереднього пвливу на органи чуття людини. Відчуття хоч і є джерелом пізнання, дає не цілісну характеристику дійсності, а лише однобічну її картину.
Сприйняття – чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії їх на органи чуття. Це цілісний, багатоаспектний чуттєвий образ дійсності. Але: не є механічною сумою відчуттів.
Мислення – процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого, суттєвого та системного відтворення дійсності і вирішення проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, судження, умовиводи, категорії.
Поняття – форма раціонального пізнання, в якій відображається сутність об’єкта і дається його всебічне пояснення. Поняття як знання сутності, знання про загальне і закономірне формується на основі практики, оскільки саме в процесі практики суб’єкт може визначати суттєві і несуттєві сторони дійсності. Зміна понять є результатом зміни наших знань про дійсність або самої дійсності, що відображається в поняттях.
Судження – така логічна форма мислення, в якій стверджується або заперечується щось відносно об’єкта пізнання. В судженнях виражається зв’язок між поняттями, розкривається їх зміст, дається визначення.
Умовивід – такий логічний процес, у ході якого із кількох суджень на основі закономірних ,суттєвих і необхідних зв’язків виводиться нове судження, яке своїм змістом має нове знання про дійсність.
Індуктивні – рух думки від суджень менш загального характеру до більш загального.
Дедуктивний – рух думки від більш загального характеру до менш загального.
За аналогією – на підставі подібності чи відмінності деяких точно виявлених властивостей ряду об’єктів доходять висновку про подібність чи відмінність інших властивостей цих об’єктів.
Категорії – універсальні форми мислення і свідомості, які відображають загальні властивості, взаємозв’язки, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ та процесів.
Форми та засоби пізнання:
Ідея – форма наукового пізнання, яка відображає зв’язки закономірності дійсності і спрямована на її перетворення.
Проблема – форма наукового пізнання, що є єдністю 2 змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. Це суб’єктивна форма вираження необхідності розвитку знання, яка відображає суперечність між знанням і цілісністю або протиріччя в самому пізнанні. Є одночасно засобом і методом пошуку нових знань.
Гіпотеза – форма та засіб наук. Пізнання, за допомогою яких формується 1 із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена. Висуваються для: 1)вирішення якої-небудь конкретної проблеми з метою пояснення нових експериментальних даних. 2)усунення суперечностей між теорією та даними експериментів шляхом проведення перевірки; після цього гіпотеза перетворюється в наукову теорію або замінюється новою гіпотезою.
Концепція – форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії. Це науково-обгрунтований та доведений вираз основного змісту теорії. Але: на вдміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять.
Теорія – найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об’єкта. Найважливіші функції: пояснення багатоманітності наявних фактів; передбачення нових факті, прогнозування поведінки системи у майбутньому.