3. Нормування лісогосподарського вирубування

Постійне користування лісом можливе за умови, що в г-ві завжди є частка стиглих, придатних для рубання, деревостанів, а також насадження починаючи з 1р. і закінчуючи віком стиглості, за яким встановлено оборот рубання. Також кожне із цих насаджень повинно займати одну й ту саму площу, бути розташованим у просторі таким чином, щоб забезпечувалось збереження в процесі вирубування підросту і підліску.

Важливим завданням ЛГ є вирощування дерев, що за своєю якістю та розмірами сортиментів, які можуть бути з них отримані, найповніше відповідають поставленим вимогам.

Еталон лісу, що відповідає усім переліченим вимогам, наз. нормальним лісом. Він є теоретичною моделлю, на яку слід спрямовувати ведення лісового господарства. Суц. вирубування та штучне лісовідновлення формують одновікові прості насадження, Поступові насіннєві рубки з тривалим терміном відновлення – різновікові та багатоярусні деревостани.

За суцільнолісосічних форм господарства і однакових площ насаджень різного віку площа річного користування лісом дорівнюватиме загальній площі насадження, поділеній на оборот рубання. Для неперервності користування у господарській одиниці має бути стільки однакових за площею деревостанів (з різницею у віці в один рік), скільки років у обороті рубання.

До складу кожної з них мають належати насадження, представлені рівномірно всіма роками, що входять до даного класу віку. На першій ділянці має бути по 10 га насаджень віком від 1 до 10 років, на другій - від 11 до 20 і т. д. У нормальному лісі відсутні невкриті лісовою рослинністю землі, лісосіки вирубують і восени того самого року або навесні наступною на зрубах створюють лісові культури. Коли в господарстві здійснюють поступові рубання і відновлення лісу відбувається не водночас, а за тривалий час, на одних і тих самих ділянках можуть бути насадження наймолодшого та найстаршого віків. Таке явище спостерігатиметься впродовж періоду лісовідновлення.

Ознакою нормального лісу є нормальне просторове розміщення насаджень. Його необхідність зумовлюється вимогами лісовідновлення, охорони та захисту лісу, лісоексплуатації. Успішне відновлення зрубів, особливо при орієнтуванні на природні процеси поновлення можливе за незначної ширини лісосіки.

Встановлюючи розмір головного користування лісовпорядкування має базуватись на такому співвідношенні між цим показником та щорічним об'ємним приростом, яке б забезпечувало можливість неперервного лісокористування. Таке користування можливе у лісі, який складається з насаджень різного віку, починаючи з молодих закінчуючи стиглими. Цикл, впродовж якого головною рубкою будуть пройдені всі ділянки і на першій з них знову з'явиться стиглий ліс наз. «оборот рубки». Після завершення цього обороту рубання знову може здійснювати на ділянці зі стиглим лісом і цим самим розпочнеться новий цикл рубання. За визначенням М. Орлова (1927), «оборот рубання – це час, упродовж якого рубання обійде все господарське, і повернувшись до початку, знайде його відновленим для продовження користування таким самим стиглим лісом». Оборот рубання демонструє циклічність лісгосп. в-ва. Обов'язковою умовою цієї циклічності є невідкладне заліснення зрубів. Вік стиглості належить до окремого дерева чи деревостану і характеризує такий їх стан, за якого вони задовольняють всі вимоги г-ва. Оборот рубання стосується с-сті різновікових насаджень, що об'єд. в одну господарську одиницю і, за умови досягнення ними віку стиглості, надходитимуть у рубання в певній послідовності, залежно від віку стиглості та вікової структури господарської одиниці.

За нестачі стиглих лісостанів щорічне користування деревиною можливе навіть за рахунок рубки насаджень, що не досягли віку стиглості. І навпаки, у випадку надлишку в господарстві стиглих деревостанів тривалість обороту рубання може бути дещо більшою за вік стиглості. Повний збіг тривалості обороту рубання та віку стиглості можливий лише за умови рівномірного розподілу насаджень за класами віку і при щорічному рівномірному користуванні деревиною в розмірі загального середнього приросту. Тоді оборот рубання (U) дорівнюватиме подвоєному середньому вікові насаджень (А_ср) даної господарської одиниці

U=2А_ср

Верхньою межею обороту рубання є вік природної стиглості, після настання якого недоцільно залишати насадження на корені. Такий оборот рубання може бути прийнятий у тих категоріях лісів, де користування деревиною не є головною метою ЛГ, а на першому плані є захисні властивості лісу. Нижня межа обороту рубання – вік кількісної стиглості насаджень. У господарствах, орієнтованих на порослеве відновлення, тривалість обороту рубання не має перевищувати віку порослевої відновлювальної стиглості.

Різниця віків, коли дерева досягають мінімальної та максимальної збутової товщини, є оборотом г-ва.

Найбільший вік насадження, при якому отримують найбільшу кількість дерев експлуатаційного розміру, можна вважати верхньою межею обороту рубання, тотожного обороту рубання у лісосічних формах г-ва. Він же визначає і верхню межу обороту г-ва Нижня його вікова межа зумовлюється мінімальною к-стю дерев збутових розмірів, за якої можна починати вибіркову рубку.

Визначені межі обороту г-ва є частиною обороту рубання. Із зниженням мінімального експлуатаційного розміру дерев оборот г-ств зб., а при розповсюдженні рубання на дерева усіх розмірів оборот г-ва зникає, залишається лише оборот рубання.