11. Поняття, структура та ознаки конституціоналізму.

Конституціоналізм — це політико-правова категорія, яка опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі, су­спільстві і державі, що знаходять вияв у її верховенстві та ха­рактері впливу на суспільні відносини.

За своєю суттю конституціоналізм опосередковує місце і роль Конституції у правовій системі держави, тобто верховен­ство Конституції та її статус як Основного Закону держави.

За змістом конституціоналізм — це конституційне будівни­цтво, реалізація Конституції та її охорона, гарантування.

За формою конституціоналізм опосередковує конституцій­ний лад, тобто державний і суспільний устрій, форми безпосе­реднього народовладдя, держави тощо.

Загальними принципами українського конституціоналізму є принципи:

• верховенства Конституції у правовій системі;

• верховенства права у суспільстві та державі;

• розподілу та обмеженості державної влади;

• суверенітету Українського народу;

• взаємної відповідальності держави і особи;

• реальності прав і свобод, їх охорони, непорушності, гаранто-ваності;

• відкритого громадянського суспільства;

• наступності конституційних ідей.

Систему українського конституціоналізму утворюють:

1. чинна Конституція України як нормативно-правовий акт;

2. теорія, історія, ідеологія Конституції України;

3. існуючий конституційний лад.

У своїй сукупності ці елементи формують нормативно-пра­вові, наукові, історичні, ідеологічні та організаційні основи кон­ституціоналізму.

Нормативно-правові основи конституціоналізму перш за все визначаються Конституцією як нормативним актом найвищої юридичної сили, Основним Законом держави, що регулює най­важливіші суспільні відносини і має власну структуру, особли­вий порядок прийняття та внесення змін.

12. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій.

Форма конституції — це спосіб організації і вираження кон­ституційних норм

Якщо конституція є єдиним писаним актом, що регулює всі основні питання конституційного характеру, то її можна визна­чити як кодифіковану. Якщо ті самі питання регулюються кіль­кома писаними актами, йдеться про некодифіковану конститу­цію. Існують також конституції змішаного типу, що включають писану частину (парламентські закони, судові рішення) та не­писану (звичаї, доктринальні тлумачення). Такою є, наприклад, конституція Великобританії¹.

Структура конституції — це її поділ на певні частини (еле­менти), пов'язані між собою.

Структура конституцій зазвичай має стандартний вигляд і включає:

• преамбулу (вступ);

• основну частину (основний зміст);

• прикінцеві, перехідні, додаткові положення (іноді додатки). Конституція України містить преамбулу та 15 розділів, з яких

два останніх — Прикінцеві та Перехідні положення.

У преамбулі зазвичай викладено цілі конституції, історичні умови її прийняття, іноді проголошуються керівні засади дер­жавної політики, права і свободи. Вона має важливе ідеологічне та політичне значення, але стосовно юридичної сили преамбу-

ли, як правило, визнається, що преамбула має нормативне зна­чення лише для тлумачення і застосування окремих положень конституції. Але в тому випадку, коли преамбула містить права і свободи, вона може мати також юридичне значення (проте це положення сьогодні не стосується Конституції України).

Основна частина конституції охоплює норми про права та свободи, про основи суспільного ладу, про систему та статус державних органів, про державну символіку, про порядок зміни

конституції.

Прикінцеві положення конституцій містять різноманітні нор­ми. Тут зазвичай встановлюється строк набуття чинності кон­ституцією, визначаються строки утворення органів, що вперше запроваджуються конституцією, строки видання органічного та

іншого законодавства.

Прикінцеві положення Конституції України вмішують дві статті, в яких визначено, що Конституція України набуває чин­ності з дня ЇЇ прийняття (ст. 160). А в ст. 161 зазначено, що день прийняття Конституції України є державним святом — Днем

Конституції України.

Перехідні положення визначають строки набуття чинності окремими конституційними нормами, які не можуть бути реа­лізовані одразу, порядок і строки заміни старих конституцій­них інститутів новими (наприклад, пункти 9, 11 Перехідних по­ложень Конституції України). Іноді в перехідних положеннях установлено строки для видання законів, до яких відсилає кон­ституція

За часом дії:

1. тимчасові

2. постійні конституції

За політичним режимом:

демократичні

авторитарні

тоталітарні

За формою правління:

1. монархічні;

республіканські

За формою політико-територіального устрою:

1. федеративні

унітарні.

За порядком прийняття:

1. октройовані (даровані);

2. договірні;

3. «народні»

За порядком внесення змін:

1. гнучкі;

2. жорсткі;

3. змішані

За формою:

1. писані;

2. неписані;

3. змішані