5. Прогалини та аналогія

Прогалини в праві — це прогалини у змісті чинного права щодо факторів суспільного життя, які знаходяться у сфері пра­вового регулювання.

Наявність прогалин у праві тісно пов'язана з проблемою аналогії.

Розрізняють:

аналогію закону, тобто застосування норми права до випад­ків, що нею не передбачені, однак аналогічні випадкам, які регу­люються цією нормою;

аналогію права, тобто застосування для вирішення відпо­відного питання загальних засад та принципів правового регу­лювання, що притаманні певній галузі права.

У конституційному праві можливе застосування як аналогії закону, так і аналогії права, що зумовлено традиційно слабкою деталізованістю його положень, а також порівняно невеликим досвідом застосування новітніх законів

Аналогія КП не може застосовуватися якщо:

1. очевидно можна встановити норму що стосується питання яке підлягає регулюванню

2. у змісті норми прямо вказано що вона застосовується у конкретних випадках

3. якщо прогалина в праві що зумовлює застосування аналогії може бути усунута у процесі вирішеня

4. якщо норма містить словосполучення типу „та ін.” Або в аналогічних випадках застосування аналогії не можливе оскільки йдеться про кнкретно визначені ситуації

5. Джерела кпу

джерело права — це нормативний акт, в якому містяться конституційно-правові норми

До загальних ознак джерел конституційного права України можна віднести такі:

1. ці джерела видаються в межах повноважень відповідних суб'єктів правотворчості;

2. вони мають відповідати нормативним положенням актів, що видані вищестоящими суб'єктами правотворчості;

3. нормативний акт набуває загальнообов'язкової сили, як правило, за умови його оприлюднення або через іншу форму доведення до відома виконавців

До спеціальних ознак джерел конституційного права Украї­ни належать ознаки, за якими джерела цієї галузі права відме­жовуються від джерел інших галузей права:

1. за своєю сутністю джерела конституційного права об'єк­тивно відображають волю Українського народу (як на загально­державному, так і на локальному рівні) та політику держави і безпосередньо виражають зміст владних відносин у суспільстві та державі;

2. за змістом джерела конституційного права мають загально­обов'язковий характер для всіх суб'єктів конституційно-право­вих відносин і є основою для формування інших галузевих дже­рел права;

3. за формою об'єктивації джерела конституційного права є зовнішньою формою вираження об'єктивно існуючих конститу­ційно-правових норм;

4. за суб'єктами правотворчості конституційно-правові нор­ми можуть бути встановлені чи санкціоновані виключно суб'єк­тами конституційної правотворчості: Українським народом, дер­жавою чи суб'єктами місцевого самоврядування.

Множинність джерел конституційного права передбачає необ­хідність їх класифікації, що здійснюється за певними критеріями. /. За сутністю:

1. джерела, що є безпосереднім волевиявленням усього Україн­ського народу — акти всеукраїнського референдуму (первинні);

2. ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади (похідні);

3. волевиявлення територіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування.

//. За змістом (за юридичною силою):

1. конституційні акти (Конституція України, акти всеук­раїнського референдуму щодо внесення змін до Конституції України);

2. законодавчі акти (розрізняють: конституційні, органічні, звичайні закони та особливі різновиди законів (закони про рег­ламенти, чинні міжнародні договори України), декларації, акти, конституційні договори).

За часом дії:

1. постійні акти, якими є більшість джерел конституційного права, вони приймаються на невизначений термін;

2. тимчасові акти, що приймаються на визначений період та діють за визначених умов, після чого їх чинність припиняється.

VI. За чинністю:

1. чинні джерела (діючі);

нечинні (історичні) джерела

За формою вираження:

1. Законами

2. постановами

3. указами

4. рішеннями

5. розпорядження...