29. Поняття та види виборчих систем

Поняття «виборча система» вживається у двох розуміннях:

у широкому розумінні — це впорядковані суспільні відносн­ії и, що складають порядок виборів органів публічної влади;

у вузькому розумінні — це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування іиборців або інших уповноважених осіб.

І Іайчастіше це поняття застосовується саме у вузькому ро-iv мі пні, отже й ми надалі будемо його вживати саме так.

Розрізняють такі види виборчих систем.

Мажоритарна виборча система, при застосуванні якої обра-и и ми вважаються ті кандидати, які отримали встановлену біль

шість голосів

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необ­хідних для обрання кандидата, розрізняють:

• мажоритарну систему абсолютної більшості;

• мажоритарну систему відносної більшості;

• мажоритарну систему кваліфікованої більшості. Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для

обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих ви­борців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійс­них голосів.

мажоритарної системи відносної більшості обраним вва­жається кандидат, який отримав більшу кількість голосів, ніж інші кандидати. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосу­вання цієї системи передбачено на виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), котрий отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсо­лютну більшість (2/3, 3/4 тощо).

Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів вибор­ців, зібраних партіями у межах виборчого округу.

30. Поняття і види референдумів.

Референдум, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський і місцеві референдуми», — це спосіб прийняття цюмадянами України шляхом голосування законів, інших рішень і важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Голосування виборців іноді називають ще плебісцитом. Од­нак з юридичної точки зору відмінностей між референдумом та плебісцитом немає, це синонімічні поняття (за винятком Бра­зилії, де плебісцит має дорадчий характер, а референдум — ви­рішальний

соціальні функції:

1. вони є одним із основних інструментів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень;

2. є однією з основних форм реалізації права національного

суверенітету;

3. є одним із способів формування громадської думки;

4. за умови демократичного суспільства референдуми мо­жуть бути використані народом як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, що не задоволь­няють інтереси громадян².

види референдумів. 1) За територіальною ознакою:

• всеукраїнський референдум. Відповідно до ст. 72 Конституції України всеукраїнський референдум призначається Верхов­ною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, установлених Конституцією України. Відповідно до ст. 73 та п. 2 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить призначен­ня всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо змін Кон­ституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою, вислов­леною у порядку, визначеному ч. 2 ст. 72 Конституції України: всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціа­тивою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України (це приблизно 1/10 виборчого корпусу України), які мають пра­во голосу, за умови, що підписи щодо призначення референду­му зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

місцевий референдум, який може проводитися у межах Ав­тономної Республіки Крим або у межах інших адміністра­тивно-територіальних одиниць.