- •Предмет та метод конституційного права.
- •Система конституційного права.
- •Поняття, ознаки та види норм конституційного права.
- •Реалізація та тлумачення норм конституційного права.
- •5. Прогалини та аналогія
- •Джерела кпу
- •Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припиненя
- •8. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, види.
- •9. Колізії в конституційному праві.
- •10. Поняття конституії, її функції та властивості.
- •11. Поняття, структура та ознаки конституціоналізму.
- •12. Форма і структура конституцій. Класифікація конституцій.
- •13. Прийняття та зміна конституцій.
- •14. Загальна характеристика Конституції арк.
- •15. Правова охорона Конституції
- •16. Поняття, суть, ознаки та гарантії конституційного ладу України.
- •17. Поняття, принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави.
- •18. Поняття, сутність, основні принципи та система суспільного ладу України
- •19. Поняття, структура та види конституційно-правового статусу людини і громадянина
- •20. Поняття громадянства і належність до громадянства України. Принципи
- •21. Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців, закордонних українців та іммігрантів в Україні. Право притулку в Україні
- •22. Поняття і види основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні
- •23. Міжнародні стандарти прав та свобод людини і громадянина.
- •25. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •26. Поняття і суть безпосередньої демократії і її форми.
- •27. Поняття, соціальні функції і види виборів.
- •28. Поняття і принципи виборчого права.
- •29. Поняття та види виборчих систем
- •30. Поняття і види референдумів.
- •31. Державна влада як інститут конституційного права.
- •32. Конституційні засади організації і здійснення державної влади в Україні.
- •33. Поняття, система і види органів державної влади
Предмет та метод конституційного права.
відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави.
суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади та місцевого самоврядування
Основними методами, що використовуються у конституційному праві, є:
припис (позитивне зобов'язання). Цей метод знаходить свій вияв у правовідносинах, в яких на одну сторону покладається юридичний обов'язок вчинити активні дії, а інша сторона має право вимагати, а у випадку невиконання — реальну можливість забезпечити виконання юридичного обов'язку
заборона. При застосуванні цього методу правова норма покладає на своїх адресатів юридично значущий обов'язок утриматися від учинення певних юридично значущих дій в умовах, передбачених відповідною нормою.
дозвіл. Даний метод передбачає юридичний дозвіл учинити ті або інші юридично значущі дії в умовах, передбачених певною нормою, або утриматися від їх учинення на свій розсуд. Метод дозволу є основним при регулюванні прав та свобод людини і громадянина (хоча в деяких випадках права та свободи формулюються через імператив), іноді застосовується при визначенні повноважень державних органів. Інколи дозволи формулюються шляхом надання суб'єкту права вибрати варіант належної поведінки1
Система конституційного права.
Система конст права – це структурована динамічна система з притаманним їй законами принрципами побудови та функціонування елементами такої системи є принципи конст права конституційно-правові інститути та норми.
Принципи конституційного права — це основні засади, виражені в змісті даної галузі права, відповідно до яких вона будується як система правових норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин1. Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми.
У конституційному праві виділяють:
загальні принципи, що декларуються конституціями: народний суверенітет, народне представництво, розподіл влади, рівноправ'я, невідчужувані права. Ці принципи не формулюють конкретних прав та обов'язків і не завжди забезпечені правовими санкціями, однак вони мають визначальне значення для багатьох конституційно-правових норм;
принципи, що мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: незалежність депутатів від виборців, судовий захист конституційних прав тощо2.
Інститут конституційного права — це основний складовий елемент системи конституційного права, який об'єднує відносно відособлену групу взаємообумовлених та взаємопов'язаних норм конституційного права, що регулюють конкретні сторони чи елементи суспільних відносин, урегульованих конституційним правом3.
Як правило, до конституційно-правових інститутів відносять інститути:
основ конституційного ладу;
громадянства;
основ правового статусу людини і громадянина;
територіального устрою;
виборчого права;
системи державної влади;
системи місцевого самоврядування
Місце і роль конституційного права в системі права визначається перш за все тим, що воно регулює основні суспільні відносини, а його норми є основоположними для всіх інших галузей права та визначають процес створення права.