62. Поняття протокола.

Internet – глобальна комп’ютерна мережа, яка охоплює увесь світ. Internet утворює неначе ядро, що забезпечує зв’язок різних інформаційних мереж, які належать різним закладам у всьому світі. Якщо раніше мережа використовувалась винятково як середовище передачі файлів та повідомлень електронної пошти, то сьогодні розв’язуються складні завдання розподіленого доступу до ресурсів. В наш час Internet став невід’ємною частиною ділового світу. Компаній спокушають швидкість, дешевий глобальний зв’язок, зручність для проведення спільних робіт, доступні програми. Користувачі можуть отримати доступ до комерційних та некомерційних інформаційних служб США, Канади, європейських та інших країн. В архівах вільного доступу мережі Internet можна знайти інформацію практично з усіх сфер людської діяльності, починаючи з нових наукових відкриттів до прогнозу погоди на завтра.

Мережевий протокол – це метод, за доп. якого інф-ія обробляються структурними ел-ми мережі між якими встановлені кана-ли зв’язку та передаються по ним. Прото-коли між взаємодіючими машинами дають їм можливість посилати один одному вик-лики, обробляти помилкові ситуації. Сукуп-ність процедур та форматів даних, що встановлюють правила взаємодії різних систем одного мережевого рівня, наз. ме-реж. протоколом.

 

63. Поняття url

Для визначення інформаційних ресурсів, із якими оперують в Інтернеті, вводиться URL (Uniform Resource Locator – уніфікований локатор ресурсу). Фактично URL – це унікальна адреса, по якій може бути знайдена б-я інформація в Інеті. Локатор для Web-сторінки являє собою рядок символів, який складається із таких основних частин: - префікс http://, який визначає тип ресурсу і обовязково відділяється від наступної частини URL двокрапкою і подвійною похилою лінією; - вказування схеми, наприклад www, яка є необовязковою; - імя сервера, на якому розміщена Web-сторінка, і відділяється від попередньої позиції крапкою; - позиція 4 необовязкова, вона вказує розміщення сторінки на жорсткому диску і відділяється від імені компютера похилою лінією; - додаткові необовязкові слова, які відділяються від попередньої частини URL знаком # (вказує на мітку, яка розміщується на Web-сторінці, починаючи з якого на екран буде виведений бажаний документ) і знаком ? (означає фрагмент пошуку).

 

 

65 Веб-сервер (англ. Web Server) - це сервер, приймаючий HTTP-запити від клієнтів, зазвичай веб-браузерів, який видає їм HTTP-відповіді, зазвичай разом з HTML-сторінкою, зображенням, файлом, медіа-потоком або іншими даними. Веб-сервер - це основа Всесвітньої павутини.

Веб-сервером називають як програмне забезпечення, що виконує функції веб-сервера, так і комп'ютер, на якому це програмне забезпечення працює.

Клієнти дістаються веб-сервера за URL адресою потрібної їм веб-сторінки або іншого ресурсу.

Сьогодні найбільш поширеними веб-серверами є:

                                    Apache - веб-сервер з відкритим початковим кодом, найчастіше використовується в Unix-подібних ОС

                                    IIS від компанії Microsoft, розповсюджується з ОС сімейства Windows NT

Сайт, Вебсайт (англ. Site, Website) — сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на декількох серверах.

Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернет, за яким закріплена адреса, що його ідентифікує в мережі (FTP-site, WWW-site тощо).

Набір зв'язаних між собою інформаційних онлайнових ресурсів, призначених для перегляду через комп'ютерну мережу за допомогою спеціальних програм — браузерів. Веб-вузол може бути набором документів в електронному вигляді, онлайновою службою.

Веб-сторінка (англ. Web-page) — інформаційний ресурс доступний в мережі World Wide Web (Всесвітня паутина), який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай, ця інформація записана в форматі HTML або XHTML, і може містити гіпертекст з навігаційними гіперпосиланнями на інші веб-сторінки.

Веб-сторінки можуть зберігатись на локальному комп'ютері або отримуватись із віддаленого веб-сервера. Веб-сервер може накладати обмеження на доступ до веб-сторінок, наприклад, дозволяти перегляд лише з локальної мережі (інтранет), або відкривати доступ до сторінок в мережі World Wide Web. Запити на отримання та передача веб-сторінок з веб-серверів відбувається за протоколом HTTP.

Веб-сторінки можуть складатись із статичних текстових файлів, що зберігаються у файловій системі веб-сервера (статичні веб-сторінки), або веб-сервер може створювати сторінки за запитом браузера (динамічні веб-сторінки). Застосування сценаріїв на стороні клієнта після завершення завантаження сторінки може прискорювати роботу користувача з нею.