121. Створення функцій користувача

Поряд із стандартними функціями, які виконують дії з даними (МИН, СРЗНАЧ, СУММ, ЕСЛИ тощо), користувач може створити свою власну функцію, яка буде виконувати дії над даними, які потрібні користувачеві.

 

За виглядом функція користувача не відрізняється від стандартних:

=ім’яфункції_користувача(аргументи)

і вводиться у комірку, де треба виконати потрібну процедуру над даними — аргументами.

Але для того, щоб подані аргументи оброблялись належним чином, мовою VBA створюється процедура — функція.

Процедура Function є послідовністю інструкцій мови Visual Basic, обмежених інструкціями Function і End Function. Процедура Function схожа на процедуру Sub, однак на відміну від останньої вона повертає обчислене значення у робочій аркуш, звідки вона була викликана у супроводі формальних аргументів. Отримані аргументи (константи, змінні, або вирази) процедура Function підставляє в тому ж порядку замість власних умовних аргументів, які містяться у дужках після імені функції.

Друга функція реалізується за допомогою лінійного алгоритму.

Створені функції користувача можна також викликати за допомогою Майстра функцій.

 

122. Структура зовнішньої пам"яті.

Зовнішня паяють чи зовнішні запам’ятовувальні пристрої використовуються для довгострокового зберігання інформації. Обсяги даних, збережені в таких пристроях, в 100чи 1000разів перевищує ємкість оперативної(внутрішньої) пам’яті комп’ютера.

Зовнішня пам’ять, як правило, призначена для довгострокового зберігання програм і даних. Інформація на пристроях зовнішньої пам’яті зберігається при включенні ПК. Об’єм ЗП значно більще ніж об’єм ВП. Хоча вона значно поступається ВП за швидкістю записування і считування інформації. Зазвичай, зовнішня пам’ять реалізується у вигляді накопичувачів на магнітних і оптичних дисках. Кожен з них використовується зі своїм контролером. Нині широко використовуються два вида магнитних накопичувачів: Накопичувачі на магнитних дисках ( дискети ), Накопичувачі на жорстких магнитних дисках ( вінчестери )

Зовнішня пам'ять — це, як правило, накопичувані на магнітних та оптичних дисках.

 

Усі пристрої введення-виведення з точки зору порядку їх використання можна розділити на дві групи: стандартні — пристрої введення-виведення та нестандартні. Останні ще називають периферійними пристроями. Стандартні пристрої — це пристрої за замовчуванням, тобто ті, з яких комп'ютер чекає введення-виведення, якщо спеціально не обумовлені інші пристрої. Такими пристроями є дисплей та клавіатура.

 

До нестандартних пристроїв можна віднести такі:

1. Накопичувачі на магнітних та оптичних дисках.

2. Пристрої виведення символьної та графічної інформації (принтери та плоттери).

3. Пристрої введення інформації (миша, сканер).

4. Пристрої зв'язку комп'ютера з телефонною мережею (модем).

Системна шина виконує функцію зв'язку між мікропроцесором, внутрішньою пам'яттю, стандартними та периферійними пристроями введення-виведення. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресну шину використовують для зв'язку мікропроцесора з пам'яттю, а шину даних для зв'язку з пристроями введення-виведення.

На перших персональних комп'ютерах фірми IBM використовувались 8-розрядні системні шини, які працювали з частотою 4,77 МГц.

Потім з'явились 16- і 32-розрядні системні шини. Тактова частота сучасних комп'ютерів досягла 200 МГц.