76. Призначення bios.

BIOS- це базова система введення-виведення (Base Input-Output System). Призначенням BIOS є виконання найбільш простих i універсальних послуг операційної системи, що пов’язані зi здiйсненням вводу-виводу.

Іншими словами, BIOS виконує роль "екрану" між програмами і великою різноманітністю конкретних апаратних засобів.

BIOS призначена для:

а) тестування основних компонентів ПК після включення харчування;

б) виклик блоку початкового завантаження BOOT RECORD;

в) обслуговування системних переривань нижнього рівня, тобто тих які вимагають безпосереднього керування апаратними компонентами (дисплеєм, клавіатурою, магнітними дисками, принтерами, комунікаційними каналами). Таким чином, BIOS є програмною оболонкою навколо апаратних засобів комп'ютера, яка надає можливість іншим програмам, у тому числі й самій операційній системі, звертатися до апаратних компонент через механізм переривань.Суть механізму переривань полягає в тім, що поточна робота машини, у чому б вона не складалася, припиняється на короткий проміжок часу визначеним сигналом, що однозначно вказує на виникнення ситуації, що вимагає негайної обробки.

Очевидно, що від того, як саме настроїть BIOS той чи інший пристрій, залежить швидкодія і стабільність усієї системи в цілому. Програма Setup, доступ до якої можна одержати, натиснувши “DEL” (чи “F2”) при завантаженні, саме і дозволяє змінювати ті значення, що завантажуються в регістри різних пристроїв, насамперед чіпсета материнської плати. До речі, зберігаються вони в пам`яті, що харчується від батарейки, а пам`ять цю називають CMOS (Complimentary Metal-Oxide-Semiconductor, що споживає невелику потужність у статичному режимі логіка).

Робота таких стандартних пристроїв, як клавіатура, може обслуговуватися програмами BIOS, але такими засобами неможливо забезпечити роботу з усіма можливими пристроями (у зв'язку з їх величезною різноманітністю та наявністю великої кількості різних параметрів). Але для своєї роботи програми BIOS вимагають всю інформацію про поточну конфігурацію системи. З очевидних причин цю інформацію не можна зберігати ні в оперативній пам'яті, ні в постійній.

Спеціально для цих цілей на материнській платі є мікросхема енергонезалежної пам'яті, яка по технології виготовлення називається CMOS. Від оперативної пам'яті вона відрізняється тим, що її вміст не зникає при вимкненні комп'ютера, а від постійної пам'яті вона відрізняється тим, що дані можна заносити туди і змінювати самостійно, у відповідності з тим, яке обладнання входить до складу системи. Мікросхема пам'яті CMOS постійно живиться від невеликої батарейки, що розташована на материнській платі. У цій пам'яті зберігаються дані про гнучкі та жорсткі диски, процесори і т.д. Той факт, що комп'ютер чітко відслідковує дату і час, також пов'язаний з тим, що ця інформація постійно зберігається (і обновлюється) у пам'яті CMOS. Таким чином, програми BIOS зчитують дані про склад комп'ютерної системи з мікросхеми CMOS, після чого вони можуть здійснювати звертання до жорсткого диска та інших пристроїв.

77. призначення НТТР

НTTP — протокол передачі даних, що використовується в комп'ютерних мережах. Назва скорочена від Hyper Text Transfer Protocol, протокол передачі гіпертекстових документів

HTTP належить до протоколів моделі OSI 7-го програмного рівня.

Основним призначенням протоколу HTTP є передача веб-сторінок (текстових файлів з розміткою HTML), хоча за допомогою його успішно передаються і інші файли, які пов'язані з веб-сторінками (зображення і прикладні програми), так і не пов'язані з ними (у цьому HTTP конкурує з складнішим FTP).

HTTP припускає, що клієнтська програма — веб-браузер — здатна відображати гіпертекстові веб-сторінки і файли інших типів в зручній для користувача формі. Для правильного відображення HTTP дозволяє клієнтові дізнатися мову і кодування веб-сторінки і/або запитати версію сторінки в потрібних мові/кодуванні, використовуючи позначення із стандарту MIME.

HyperText Transfer Protocol (HTTP) -- це протокол високого рівня (а саме, рівня додатків), що забезпечує необхідну швидкість передачі даних, що вимагається для розподілених інформаційних систем гіпермедія. HTTP використовується проектом World Wide Web з 1990 року.

Практичні інформаційні системи вимагають більшого, чим примітивний пошук, модифікація й анотація даних. HTTP/2.0 надає відкриту множину методів, що можуть бути використані для вказівки цілей запиту. Вони побудовані на дисципліні посилань, де для вказівки ресурсу, до якого повинний бути застосований даний метод, використовується Універсальний Ідентифікатор Ресурсів (Universal Resource Identifier - URI), у виді місцезнаходження (URL) чи імені (URN). Формат повідомлень подібний з форматом Internet Mail чи Multipurpose Internet Mail Extensions (MIME--Багатоцільове Розширення Пошти Internet).

HTTP/2.0 використовується також для комунікацій між різними користувальницькими переглядачами і шлюзами, що дають гіпермедія доступ до існуючих Internet протоколів, таких як SMTP, NNTP, FTP, Gopher і WAIS. HTTP/2.0 розроблено, щоб дозволяти таким шлюзам через proxy сервери, без якої-небудь утрати передавати дані за допомогою згаданих протоколів більш ранніх версій.

 

78. призначення FTP

Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) — дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі що підтримує протокол FTP. Установивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл із свого комп'ютера на віддалений.

При розгляді FTP як сервісу Інтернет мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс — доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.

FTP — стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на сервері та використовує логін та пароль на цьому комп'ютері.

Дана риса і послужила причиною того, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернет. Справа в тому, що доволі часто сервер FTP настроюється таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним іменем anonymous — анонім. У такому випадку для користувача стає доступною не вся файлова система комп'ютера, а лише деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP — публічного файлового архіву. Отже, якщо користувач хоче надати у вільне користування файли з інформацією, програмами і т. і., то йому достатньо організувати на власному комп'ютері, включеному в Інтернет, сервер anonymous FTP. Створення такого серверу — процес доволі простий, програми-клієнти FTP доволі розповсюджені, — тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. Перелік інформації, яка міститься на таких серверах включає всі аспекти життя: від звичайних текстів до мультимедіа.

 

79. призначення протоколу TCP/IP

Transmission Control Protocol, TCP (укр. Прото́кол керува́ння переда́чею) — один з основних мережевих протоколів Інтернету, призначений для управління передачею даних в мережах і підмережах TCP/IP.

Інформацію, яку потрібно передати, TCP розбиває на порції-сегменти. Кожна порція нумерується, щоб можна було перевірити, чи вся інформація отримана, і розташувати інформацію в правильному порядку. Для передачі цього порядкового номера по мережі у протоколу є свій власний сегмент даних, в якому зокрема написана службова необхідна інформація. Порція ваших даних розміщується в сегмент TCP. Сегмент TCP в свою чергу розміщується в сегменті IP і передається в мережу.

На приймаючій стороні програмне забезпечення протоколу TCP збирає сегменти, витягує з них дані і розташовує їх в правильному порядку. Коли якихось сегментів немає, програма просить відправника передати їх ще раз. Після розміщення всієї інформації в правильному порядку ці дані передаються тій програмі, яка використовує послуги TCP.

В реальній ситуації пакети не тільки загублюються, але й отримують зміни у зв'язку з короткочасними неполадками в лінії передачі. TCP вирішує і цю проблему. При розміщенні даних виробляється так звана контрольна сума. Контрольна сума — це число, яке дозволяє приймаючому TCP виявити помилки в пакеті. Коли пакет прибуває в пункт призначення, приймаючий TCP обраховує контрольну суму і порівнює її з тою, яку послав відправник TCP. Якщо значення не співпадають, то при передачі виникла помилка. Приймаючий TCP відкидає цей пакет і просить повторну передачу.

80. Призначення та класифікація СУБД

СУБД  -  це  складна  програмна  система  накопичення  та   з наступним  маніпулюванням даними, що представляють інтерес для користувача. Кожній прикладній програмі СУБД надає інтерфейс з базою даних та має засоби безпосереднього доступу до неї. Таким чином, СУБД відіграє центральну роль в функціонуванні автоматизованого банку даних.      Архітектурно  СУБД  складається  з  двох  великих   компонент.  

За допомогою мови опису даних (МОД) створюються  описи елементів, груп та записів даних, а також взаємозв'язки між ними які, як правило, задаються у вигляді таблиць. В  залежності  від конкретної реалізації СУБД мову опису даних підрозділяють на  мову опису схеми  бази даних (МОС) та мову опису підсхем  бази  даних(МОП).  Слід особливо зазначити, що МОД дозволяє створити не  саму базу даних, а лише її опис.                                        Для  виконання операцій з базою даних в прикладних  программах використовується  мова  маніпулювання  даними   (ММД).   Фактична структура фізичного зберігання даних відома тільки СУБД. З метою забезпечення зв'язків між програмами користувачів і СУБД (що особливо важливо при мультипрограмному режимі роботи операційної системи) в СУБД виділяють особливу складову - резидентний модуль системи керування базами даних. Цей модуль значно менший від всієї СУБД , тому на час функціонування автоматизованого банку інформації він може постійно знаходитись в основній

 

81 Призначення системи IRC. Iнтернет дозволяє не лише одержувати різноманітну інформацію і обмінюватися повідомленнями, але й спілкуватися в текстовому режимі з будь-яким користувачем мережі, де б він не знаходився. Дана послуга носить назву IRC(Internet Relay Chat-розмова через Iнтернет). Спілкування проводиться через набір повідомлень на клавіатурі комп'ютера. Розмовою в реальному часі даний сервіс називається через те, що між відсиланням повідомлень і відповіддю на них проходить дуже малий проміжок часу. Служба IRC організована так, що, під'єднавшись до одного з серверів, які підтримують її, можна вести розмову з будь-яким користувачем Iнтернета, комп'ютер якого під'єднаний до інших IRC-серверів. Простір IRC розбито на окремі області, які називаються каналами. Деякі канали працюють постійно, а деякі створюються тимчасово і закриваються після того, як їх полишить останній учасник. Під'єднавшись до каналу, користувач бачить на екрані повідомлення, передані іншими учасниками розмови на цьому каналі. Таким чином можна проводити дискусії на різні теми із співрозмовниками, що проживають в різних куточках земної кулі. В Iнтернеті організовано декілька різних систем IRC, які не перетинаються одна з одною. Канали з однаковими іменами в різних системах є насправді різними каналами, і користувачі одного каналу не почують користувачів іншого. Вибрати ту чи іншу систему можна, під'єднавшись до вхідного до неї сервера IRC. Сервіс IRC з'явився в 1988 році і за короткий час став одним з найпопулярніших сервісів в Iнтернеті.