16. Відмінність території і регіону

ТЕРИТОРІЯ (лат. territorium, від terra — земля,суша) — 1) частина поверх­ні земної суші з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами. Вона є середовищем прожи­вання і діяльності людей, інтегральний економічний ресурс і, нарешті, невід­дільна частина екологічної системи з протікаючими в ній природними процесами. Т. виступає як конкретний географічний простір для розміщених на ній об'єктів і визначає просторові відносини між ними і людьми, його населяючими.

Регіон – територіально – спеціалізована частина народного господарства країни, що характеризується єдністю й цілісністю відтворювального процесу; це складна система, що включає такі структурні елементи, як природне середовище, виробничу й соціальну сфери.

На відміну від території, кожен регіон, незалежно від розміру території і рівня і розвитку, можна уявити у вигляді територіальної соціально-економічної системи, що характеризується складною структурою, яка включає в себе всі види прод.сил і відображає всю багатогранність суспільних відносин на цій території.

Отже, регіон – це передусім територіальна система, тобто регіональний суспільно-географічний комплекс, що розташований на певній території держави.

17. Основні структурні компоненти регіону.

Гладкий Ю.Н. та Чистобаев А.І. характеризуючи регіон як головну одиницю соціально-економічного простору, називають такі його важливі структурні елементи: «точка», «центр», «центр дифузії», «фокус», «ядро», «полюс», «периферія». «Точка» є, по суті, будь яким об’єктом, частиною регіону, внутрішніми розмірами якого можна нехтувати. «Центр» – точка в межах регіону, яка функціонально пов’язана з іншою територією. Поняття «центр дифузії» часто асоціюється в попереднім терміном, але, крім цього, «центр» поширює потоки речовин, енергії, фінансів, інформації на весь регіон або його частину. «Фокус» є своєрідною різновидністю «центру», по направленню до нього відбуваються стягування, концентрація потоку речовин, енергії («центр тяжіння»). В свою чергу, «ядро» – ділянка, де властивості та ознаки регіону найбільш яскраво виражені, особливо густотою, інтенсивністю. За Гладким Ю.Н. та Чистобаєвим А. І. «центр», «центр дифузії», «фокус», «ядро» протистоять іншій території регіону, яку називають «периферією».

Нерівномірність економічного розвитку неминуче породжує перекоси між «центром» або «ядром» та «периферією». При цьому «центр» та «периферія» не є однорідними. Вони також піддаються градації, наприклад, «периферія» в свою чергу поділяється на внутрішню, де помітним є вплив імпульсів з «центру», та зовнішню, із порівняно слабким впливом.

18. Дайте характеристику системі показників рівня життя населення.

Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв’язком; охорона здоров’я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

Рівень життя визначають в цілому по країні, по окремих територіях та соціальних групах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Національний дохід або внутрішній валовий продукт (ВВП) обчислюється в так званих доларах паритету купівельної спроможності (ПКС), тривалість життя — у роках, рівень освіти — роками навчання і грамотність дорослого населення — у відсотках.

Індекс людського розвитку вирізняється простотою обчислення, універсальністю, статистичною доступністю, однак він не повністю охоплює умови життя, всі основні компоненти рівня життя. Тому для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування (за його калорійністю і вмістом білків), фонду домашнього майна (в порівнянних цінах), житла (площа з урахуванням вигод), здоров’я й охорони здоров’я (за динамікою тривалості життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню (у порівнянних цінах) тощо. Головним же показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя. Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який являє собою частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Розмір і динаміка національного доходу залежать від багатьох факторів, таких як продуктивність праці, зайнятість, галузева структура, обсяги інвестицій, рівень розвитку соціальної сфери тощо.

19. Які особливості адміністративно-територіального устрою України? Назвіть недоліки цього устрою.

Адміністративно-територіальний устрій - це розподіл території держави на певні частини з метою раціональної організації управління народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Сучасну систему адміністративного устрою України становлять: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Адміністративна область — це більша частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади й управління, які перебувають в обласному центрі. Адміністративних областей в Україні 24, крім того, виділені два міста з особливим статусом — Київ і Севастополь. Кожна область і Крим діляться на адміністративні райони, у середньому по 19 районів на одну область, середня площа області України становить 24 тис. км2 (без урахування Криму).

Територіально-адміністративний устрій України, сформований в умовах командно-адміністративної системи, характеризується надзвичайно громіздкою структурою, він має три-чотири щаблі: область—район—сільрада або область—район—міськрада—райрада міста. Така система малоефективна, забюрократизована, з великим штатом працівників. Тому питання про проведення територіально-адміністративної реформи актуальне і активно дискутується серед учених, депутатів, у місцевих органах влади.

Територіально-адміністративний розподіл України повинен стимулювати ефективну роботу всіх ланок державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) і органів місцевого самоврядування, гарантувати права й свободи людини. Основними недоліками адм.-територіального устрою України є: значна частина самоврядних територіальних одиниць позбавлена необхідних фінансових та економічних ресурсів; проблема розмежування самоврядних прав різних територіальних громад у межах однієї адм.-терит. одиниці; відсутність належної правової бази щодо повноважень і фінансово-економічної бази органів місцевого самоврядування.