36) Відносини центру і регіонів.

Взаємовідносини центру та регіонів завжди є доленосними для розвит­ку держави в цілому. Вони не тільки визначають державний устрій, а й справляють вирішальний вплив на добробут народу. Відсутність у минуло­му власної виваженої регіональної політики призвела до значних диспро­порцій у територіальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах. В Україні ще не створено правової бази, необхідної для досягнення регіонами оптимальної економічної самостійності, немає чіткого розмежування повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади й органами місце­вого самоврядування з питань управління соціально-економічним розвит­ком регіонів. Слабкою є фінансово-економічна база багатьох адміністрати­вно-територіальних одиниць. Усе це зумовлює необхідність вжиття цілесп­рямованих заходів державної регіональної економічної політики, які б за­безпечили ефективне регулювання процесів регіонального розвитку, узго­дження дій центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо струк­турної перебудови економіки країни та послідовного впровадження ринко­вих відносин.

37) Дайте характеристику функціональному й виконавчим блокам програм підтримки малого підприємництва. Які ці блоки взаємозалежні.

Функціональний блок цільової програми являє собою сукупність погоджених за змістом в часі здійснення функціональних заходів, спрямованих на досягнення мети програми.

Виконавчий (адресний) блок програми формується з ме­тою погодження заходів програми з їхніми виконавцями в особі державних і недержавних, комерційних і громадських організацій різних форм власності, різних інститутів, міністерств і відомств, що беруть участь у реалізації програми, включаючи її фінансування.

Особлива увага з боку держави повинна приділятись вдосконаленню механізму фінансової підтримки підприємництва (зокрема, наданню державних гарантій, запровадженню системи пільгового кредитування та спрощеної системи оподаткування і т. ін.), що може бути ефективним за умови більш широкого використання недержавних джерел фінансування. У 2000 році Верховна Рада України пр ийняла закони "Про державну під тримку малого підприємництва" та "Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Серед основних чинників, що перешкоджають розгортанню малого та середнього підприємництва в Україні, можна зазначити: - надмірний податковий тиск; – слабка стартова матеріально-технічна база; – низька продуктивність праці; – відсутність досвіду і знань у тих, хто розпочинає власний бізнес; – нерозвинутість інфраструктури, необхідної для підтримки та розвитку малого підприємництва; – недостатній рівень по інформованості суб'єктів малого підприємництва щодо потенційних партнерів і конкурентів тощо. Основними напрямами підвищення ефективності функціонування діяльності МСП можуть бути: - підвищення якості управління через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років; - спрямування зусиль держави на удосконалення чинного законодавства щодо розвитку підприємництва; - зменшення рівня прямої фінансової підтримки МСП з боку уряду ( Від загального фінансування МСП лише частина його має покриватися державою. З метою підвищення ефективного розподілу фінансових ресурсів фонди підтримки МСП повинні бути відокремлені від уряду, що дозволить попереджувати корупцію); - збереження спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва та встановлення лише двох видів ставок податку для дрібних торгівців і решти малих підприємств, а також подальшого спрощення податкового обліку. Вказане вище буде сприяти підвищенню ефективності діяльності малих підприємств.