- •Вопрос 1. Мова. Основні поняття(датн визначення наступним поняттям: мова; літературна мова; загальнонаціональна мова; функції мови).
- •Вопрос 2. Контракт, договір, угода, їх реквізити.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Норми літературної мови.
- •Вопрос 2. Службові листи, етикет ділового листування.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Способи дієслів, практичне використання знань про способи дієслів у професійному мовленні.
- •Вопрос 2. Телефонна ділова розмова.
- •Вопрос 2. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів:
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у професійному мовленні.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Правопис складних іменників.
- •Вопрос 2. Ділова бесіда.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Пароніми у професійному мовленні.
- •Вопрос 2. Особові займенники, суплетивні форми займенника. Особливості використання займенників у професійному мовленні.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Способи дієслів, практичне використання знань про способи дієслів у професійному мовленні
- •Вопрос 2. Правопис слів іншомовного походження.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Іменник, загальна характеристика. Відмінювання іменників (о.В. Кл.В.).
- •Вопрос 2. Дискусія, правила ведення дискусії.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Відмінювання іменників II відміни р.В.
- •Вопрос 2. Комп’ютерний переклад
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Відмінювання числівників.
- •Вопрос 2. Абревіатури, графічні скорочення.
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у професійному мовленні.
- •Вопрос 2 Протокол, його реквізити.
- •Вопрос3.
- •Вопрос 1. Поділ прикметників на якісні, відносні та присвійні. Ступені порівняння прикметників.
- •Вопрос 2. Наказ, його реквізити
- •Вопрос 1. Терміни та професіоналізми
- •Вопрос 2. Правопис географічних назв
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1. Синоніми, синонімічний ряд
- •Вопрос 2. Особливості використання іменників у професійному мовленні
- •Вопрос 3.
- •Вопрос 1 Правопис прислівників
- •Вопрос 2 Акт, його реквізити
- •Вопрос 3 Зробити переклад тексту фахового змісту
- •Резюме, його реквізити.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Омоніми у професійному мовленні.
- •Як готуватися до публічного виступу.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Особливості використання прикметників у професійному мовленні.
- •2.Наказ, його реквізити.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Публічний виступ, основні частини публічного виступу.
- •Протокол, його реквізити.
- •Особливості перекладу текстів українською мовою.
- •Витяг з протоколу, його реквізити.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Види доповідей.
- •Відмінювання іменників II відміни р.В.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Правопис складних прикметників.
- •Резюме, його реквізити.
- •Зробити переклад тексту фахового змісту.
- •Вопрос 1. Терміни та професіоналізми.
- •Вопрос 2. Правопис географічних назв.
- •Вопрос 3
- •Вопрос 1 Правопис прислівників.
- •Вопрос 2 Особливості використання іменників у професійному мовленні
- •Вопрос 3
- •Вопрос 1 Терміни та професіоналізми.
- •Вопрос 2. Правопис географічних назв.
- •Вопрос 3
- •Вопрос 1 Правопис прислівників.
- •Вопрос 2 Особливості використання іменників у професійному мовленні.
- •Вопрос 3
- •Вопрос 1 Синтаксичні особливості професійних текстів.
- •Вопрос 2 Мовлення, ознаки мовлення.
- •Вопрос 3
2.Наказ, його реквізити.
Наказ - це розпорядчий документ, який видається керівництвом установи і стосується організаційних та кадрових питань. За призначенням усі накази поділяються на накази щодо
особового складу (кадрові) та накази із загальних питань (організаційні, із питань основної діяльності).
У наказах щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди та стягнення працівників.
Серед організаційних наказів розрізняють:
ініціативні, які видаються для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації;
на виконання розпоряджень керівних (вищіх) органів.
Реквізити :
1 .Назва виду документа .
2. Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника.
3.Місце видання.
4.Номер
5. Дата.
6. Заголовок .
7. Текст, що складається з двох частин:
- констатуються та аналізуються факти (вступ, доведення, висновок);
- подаються розпорядження, заохочення або стягнення (дія, термін, виконання та відповідальність за виконання ).
8. Підпис керівника установи .
9. Печатка .
-
Зробити переклад тексту фахового змісту.
В однофазних ланцюгах облік реактивної енергії не проводиться, тому нижче наведені схеми включення одноелементні (однофазних) лічильників для обліку активної енергії.
Включення обертаючих елементів двоелементний лічильників, призначених для обліку активної енергії в трифазних трипровідних ланцюгах, проводиться за схемами включення двох ватметрів для вимірювання активної потужності.
Як відомо, включення ватметрів для вимірювання активної потужності в трифазних трипровідних ланцюгах проводиться за методом двох приладів.
Використовуючи схему включення обмотки напруги лічильника через вимірювальний трансформатор напруги, неважко скласти схему розташування затискачів і приєднання до них обмоток трифазного двоелементною трансформаторного або трансформаторного універсального лічильника в разі застосування як вимірювальних трансформаторів струму, так і вимірювальних трансформаторів напруги.
Білет №21
-
Публічний виступ, основні частини публічного виступу.
Кожен виступ, незалежно від свого жанру (доповідь, промова, лекція, бесіда), повинен
підпорядковуватись логічним законам, які відображають об'єктивні закони існування навколишнього світу.У зв'язку з цим логічність викладу є необхідною умовою точного повідомлення про будь–який об'єкт.
Усі, кому доводилося виступати з доповідями або часто слухати їх, не раз мали можливість
переконатися в тому, що побудова викладу в часовій послідовності не дає можливості узагальнити акти, веде до появи зайвих подробиць.
Тому вибір матеріалу для виступу, його розташування повинні диктуватися ідеєю виступу,
внутрішньою логікою матеріалу, а не чисто зовнішніми причинами. Цій ідеї повинен
підпорядковуватися й поділ виступу на частини.
Основні частини виступу:
«Зачин», як правило, не «придумується» промовцем, а звичайно береться в готовому вигляді
з арсеналу наявних ораторських прийомів. Найчастіше це звертання до аудиторії - від
найкоротшого Друзі! до розгорнутих і ускладнених означеннями синтаксичних формул типу
Високошановні учасники нашого конгресу! Шановні гості! Дорогі колеги! «Зачин» багато до чого зобов'язує оратора: взятий у ньому тон (діловий, спокійний, «робочий» чи піднесений, святковий, урочистий) повинен бути певним чином витриманий протягом усього виступу; швидкий спад інтонації від урочистої до буденної псує враження від промови .
«Виклад», як правило, розбивається на кілька пов'язаних між собою смислово, але
відмежованих композиційно тем. Таке членування виступу на чіткі, тематично й інтонаційно
закінчені частини полегшує сприймання виступу. Допомагають цьому, крім логічного поділу,
інтонаційні засоби: паузи між частинами викладу, зміна темпу, зміна сили голосу й висоти тону
та ін.
Закінчення виступу складається з двох частин :
а ) узагальнення сказаного, підсумок, логічне виділення головного, заклик до певних дій;
б ) останні слова, звернені до слухачів(прикінцеві й останнє речення). Слухачі запам'ятовують
загальні висновки, тому закінчувати виступ треба підбиттям підсумків, що випливають із сказаного .
Останні речення повинні бути виразними і переконливими .
Останній етап: відповіді на запитання слухачів. Глибокі, ґрунтовні і доброзичливі відповіді
закріплюють враження від виступу, посилюють його вплив (бажано при відповіді оцінити
особливо цікаві, доречні і своєрідні питання слухачів).