Тема 12. Постмодерністська парадигма романістики ю.Андруховича

Ю.Андрухович – найпомітніша постать постмодерного дискурсу.

Роман Ю.Андруховича «Рекреація» (1991): особливості постмодерного наративу письменника, інтертекстуальне поле твору, карнавалізація, система образів і наративні прийоми, їх моделювання, амбівалентність характеристик, гра з читачем.

Романи «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) – найяскравіші зразки українського постмодернізму: проблематика, стильові особливості, образна система, сюжетно-композиційна організація творів.

Художня специфіка роману «Дванадцять обручів» (2003). Аналіз проблеми творчості, розуміння літератури як піднесення, створення естетичних цінностей та авторського самопізнання. Осмислення образу митця, специфіка образу Богдана-Ігоря Антонича, становлення його мистецької індивідуальності. Функції позафабульних елементів сюжету, зокрема вставних епізодів та вставних новел. Інтертекстуальні виміри роману: алюзії, цитати, ремінісценції.

Семінарське заняття: Романи Ю.Андруховича 90-х років ХХ століття як явище постмодернізму: мотиви і проблеми.

Самостійна робота: Художня специфіка постмодерного роману Ю.Андруховича «Дванадцять обручів».

Тема 13. Феміністичний постмодерн кінця хх – початку ххі ст. (г.Пагутяк, о.Забужко, с.Майданська)

Жанр фентезі в прозі Г. Пагутяк («Записки Білого Пташка») (1999)). Образ ідеального місця, раю, чи Дивної країни як важливий смисловий центр у прозі Г. Пагутяк. Пошуки раю, «незайманої землі» як постчорнобильський синдром в українській літературі зазначеної доби. Прообраз незайманої землі – село та селянська культура, а також переживання ідеальної єдності матері й дитини. Дитинство, розквіт, старість – це не дія часу, а стан душі, її різні обличчя. Інфантильність як втеча від дорослого світу.

Світ чоловічої самотності в романі Г.Пагутяк «Смітник Господа Нашого». Провідні мотиви та архетипні образи роману. Образи-символи Колоса, Діогена, Перевізника, Шептуна, Ріки, Вежі. Концепція тілесності в прозі Г.Пагутяк.

Роман О.Забужко «Польові дослідження з українського сексу» (1996): мотиви тілесності та сексуальності. Сексуальність як спосіб відкриття «внутрішньої» людини, а сексуальна історія як прояв архетипів гендерної поведінки чоловіка й жінки. Провідні мотиви «слабкості» чоловіків і подвійної жіночої маргінальності в аналізованому творі. Образ «нової героїні» – гранично суб’єктивної, сексуальної, інтелектуальної. Гендерний конфлікт поетки й художника, котрі болісно обстоюють право на автономність і свободу. Психоаналітична структура твору: архетипні ситуації насильства, підкорення, безсилля, помсти. Візія жіночого самоствердження, потреба любові, туга за материнством.

Повісті О.Забужко «Інопланетянка», «Я, Мілена», «Казка про калинову сопілку»: розкриття образу «нової героїні», її особистісної і творчої самореалізації у «чужому», переважно чоловічому світі. Характерні особливості прози О.Забужко: суб’єктивність оповіді, внутрішні монологи та діалоги, цитати й алюзії, органічно втілені в авторську мову.

Художні особливості жіночого письма С.Майданської. Романи «Діти Ніоби» та «Землетрус»: пізнавально-аналітичний та критичний пафос творів, ремінісцентні мотиви, типізація героїв, філософський інтелектуалізм, численні культурологічні коди, інтертекстуальний діалог тощо.

Семінарське заняття: Постмодерний дискурс романістики О.Забужко.

Самостійна робота: План-конспект монографічної праці Т.Гундорової «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн» (К., 2005).