1. Бюджет: поняття, значення. Загальний і спеціальний фонди бюджету. Резервний фонд

Центральною ланкою фінансової системи держави виступає бюджетна система, що складається з державного та місцевих бюджетів. Роль бюджетів у забезпеченні функціонування дер­жави та територіальних громад складно переоцінити. Саме за рахунок бюджетних надходжень формують відповідні грошові фонди, що фінансово забезпечують виконання державних зав­дань і функцій, функціонування органів державної влади.

Показово, що в XIX ст. видатний учений В. О. Лебедєв бю­джет визначав так — це розпис державних доходів і видатків на певний період часу, який розглянуто законодавчими устано­вами й затверджено верховною владою. Бюджет має бути (на відміну від кошторису) відображенням усього руху фінансово­го управління держави, тобто він має містити в суворій системі всі потреби й всі кошти для їхнього покриття. Цього досягають за рахунок розподілу всіх доходів і видатків на рубрики. На­решті, має бути загальне систематичне зведення їх у вигляді загальних підсумків. Якщо бюджет складено, розглянуто зако­нодавчими установами та затверджено верховною владою, він стає законом фінансового господарства, який має силу на ви­значений термін. З часу прийняття такого закону на всі фінан­сові органи покладають обов'язок збирати державні доходи в тих розмірах, які вказано бюджетом, а з іншого боку — на міністра фінансів покладають обов'язок надавати всім місцям та особам кошти, які визначено їм у бюджеті¹.

Бюджет (от старонормандского bougette — кошель, сумка) — схема доходов и расходов определённого лица (семьи, бизнеса, организации, государства и т. д.), устанавливаемая на определённый период времени, обычно на один год.

Бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Це законодавче визначення (БК).

Значення бюджету:

1. економічне;

2. юридичне;

3. політичне.

1) Як економічна категорія бюджет є централізованим грошовим фондом, який акумулюєть­ся на рівні певного утворення (держави або територіальної гро­мади) та яким розпоряджається відповідний орган державної влади. Визначення бюджету як сукупності економічних відно­син зовсім не означає його сталості. Певні коригування обов'яз­ково мають місце в бюджетних відносинах як на стадії розроб­ки проекту бюджету (річні зміни доходної або видаткової час­тини бюджету), так і на стадії виконання (наприклад, під час секвестрації — пропорційного скорочення видатків при вико­нанні бюджету). Таким чином, як економічна категорія бюджет охоплює сукупність економічних відносин, які пов'язано з фор­муванням, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів для фінансування завдань державних і адмі­ністративно-територіальних утворень і виконання функцій відпо­відних органів влади².

В економічному розумінні: бюджет – це сукупність грошових відносин між державою та іншими суб’єктами бюджетних правовідносин з приводу формування та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів завдяки яким держава виконує свої завдання та функції.

2) Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій ка­тегорії. В цьому випадку він становить правовий акт, основ­ний фінансовий план створення, розподілу й використання цен­тралізованого грошового фонду держави або територіальної громади.

Слід також обов'язково розмежовувати поняття бюд­жету (переважно мають на увазі саме економічний бік цієї категорії) та закону (або акту) про бюджет (правовий бік бюджету). Як правовій категорії бюджету притаманно кілька особливостей:

1. бюджет затверджує відповідний представницький орган державної влади³;

2. термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет, дорів­нює бюджетному періоду;

3. бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов'язки учасників бюджетних відносин.

За формою прояву бюджет – це основний фінансовий план держави, в якому відображається фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування.

Завдяки бюджету можна встановити:

• пріоритети держави;

• функції, що здійснює держава;

• зміст фінансової політики у різних сферах.

За матеріальним змістом бюджет – це централізований фонд коштів.

У ст. 13 Бюджетного кодексу закладено загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), вертикальний і горизонтальний його розподіл. Так, вертикальний розподіл бюд­жету дозволяє вирізнити в його складі загальний і спеціальний фонди, тоді як горизонтальний розподіл визначає склад доходів (ст. 29 — до Державного бюджету, статті 64 — 69 до місцевих) і видатків (статті ЗО, 31 — з Державному бюджету та ст. 70 — з місцевих бюджетів).

Складовими частинами бюджету є:

• загальний фонд, який включає всі доходи й видатки бюджету, крім тих, які призначено для зарахування до спеціального фонду, а також фінансування загального фонду бюджету. Загальний фонд бюджету забезпечує фінансування основних функцій і завдань держави, територіальних громад, які дещо узагальнено.

• спеціальний фонд, що включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, гранти або дарунки у вартісному обрахунку, одержані на конкрет­ну мету, а також різницю між доходами й видатками спеціального фонду бюджету.

Створення спеціального фонду є заходом щодо підсилення централізованого регулювання коштів бюджетних установ. Пе­релік власних надходжень бюджетних установ визначає Кабі­нет Міністрів і включає плату за послуги, що надають бюд­жетні установи (від господарської або виробничої діяльності, оренди майна тощо), та інші надходження (гранти та дарунки, отримані бюджетними установами; кошти, що отримують бюд­жетні установи на виконання окремих доручень). Вперше ви­ділення в складі Державного бюджету України спеціального фонду було здійснено в 2000 році з метою запровадження каз­начейського обліку та виконання коштів бюджетних уста­нов, які раніше враховували та обліковували поза бюджетом.

Розподіл бюджетів на загальний і спеціальний фонд визначає закон про Державний бюджет. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, місцевого самоврядування, бюджетними установами не припустиме.

 У складі бюджету може бути сформовано резервний фонд. Грошові кошти, які в ньому акумульовано, використовують для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру, і їх не могли передбачити під час складання проек­ту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фон­ду бюджету визначає Кабінет Міністрів України. Рішення про виділення коштів із такого фонду приймає відповідно Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевого самоврядування.

В Державному бюджеті України резервний фонд обов'язко­во передбачено. Рішення щодо необхідності створення резерв­ного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада.

Законодавчо закріплено граничний розмір резервного фон­ду: він не може перевищувати 1% обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.

Збалансування доходів і видатків бюджету на стадії плану­вання обумовлює фактичне виконання бюджету. Ідеальний стан бюджетного планування пов'язано зі співпаданням дохідної та видаткової частин бюджету, що є конституційною нормою (див. засади збалансованості бюджету — ст. 95 Конституції України). Але найчастіше такого співпадання не буває й бюд­жетне планування пов'язано з певними відхиленнями, переви­щенням однієї частини бюджету над іншою. Це виражається в дефіциті чи профіциті бюджету.

Дефіцит бюджету визначе­но Бюджетним кодексом України як перевищення видатків бюджету над його доходами, тоді як профіцит бюджету є пе­ревищенням доходів бюджету над його видатками (ст. 2 Бюд­жетного кодексу).

Прийняття бюджетів з дефіцитом дозволено виключно в разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Потрібно враховувати, що прийняття бюджету з дефіцитом передбачає не абсолютну суму дефіциту, а тільки граничну. Тобто, гранич­ний розмір дефіциту передбачає таке перевищення видатків над доходами, під яке є обґрунтовані та дійсні канали покриття.

Шляхами обмеження дефіциту є:

1. встановлення граничних розмірів дефіциту;

2. використання механізму зовнішнього державного кредиту;

3. застосування механізму внутрішнього державного кредиту;

4. емісія грошей.

Проте слід враховувати, що якщо перші три шляхи пов'я­зано з ситуацією, коли боржником виступає держава, яка має певні обов'язки, пов'язані з цим, то емісія грошей пере­кладає тягар боротьби з дефіцитом шляхом росту інфляції на громадян.

Поява «профіциту бюджету» в бюджетному законодавстві України — новина, якої не було до прийняття Бюджетного кодексу.

Традиційними шляхами подолання профіциту є:

1. відміна окремого податку чи збору або зменшення ставки податку (збору);

2. погашення основної суми боргу;

3. дострокове погашення відсотків за основною сумою боргу.

В ч. 2 ст. 14 Бюджетного кодексу відзначено, що профіцит затверджують виключно з метою погашення основної суми бор­гу. Але профіцит бюджету може виникнути й на стадії виконан­ня бюджету, і кошти від нього можуть використовувати ширше.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюд­жетну систему, становить один календарний рік, який почи­нається 1 січня кожного року й закінчується 31 грудня того ж року.

Період дії бюджету з 1 січня кожного року до 31 грудня того самого року називається бюджетним періодом. Неприйняття Вер­ховною Радою України Закону про Державний бюджет до 1 січня року не є підставою для зміни бюджетного періоду.

Бюджетний період для Державного бюджету України за особ­ливих обставин може бути інший. Такими особливими обстави­нами є:

1. введення воєнного стану;

2. оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;

3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних або техногенних катастроф.