Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

В оргпроект входять чотири основні частини:

— організаційна та техніко-технологічна характеристика виробництва;

• організація праці;

• організація управління виробництвом;

• оплата праці.

Оргпроектом вирішуються завдання раціоналізації праці в масштабах всього підприємства.

Раціоналізація методів і прийомів праці включає два голо­вних етапи:

1. Аналіз і проектування раціональних методів і прийомів праці:

а) аналіз наявних методів, прийомів та рухів; в) проектування раціонального трудового процесу на основі передових методів і прийомів праці;

2. Впровадження запрограмованих методів і прийомів праці:

а) навчання передовим методам і прийомам праці;

б) механізація окремих трудових процесів, впровадження пристосувань;

в) раціональне розміщення предметів праці, інструменту і допоміжних засобів на робочому місці.

Аналіз методів праці включає в себе вивчення та аналіз складових та взаємопов'язаних частин методів праці, а саме: ви­робничого інструктажу, режимів праці і відпочинку, інтенсив­ності праці, дисципліни праці, раціональності виконання опера­цій, прийомів, рухів, сумісництво в роботі, раціональність тех­нологічних рішень та оснащеності робочих місць.

При проектуванні методів і прийомів праці їх раціональність оцінюють за характером переміщення органів виконавця, за психологічним навантаженням і цільовим призначенням. При

66

Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

моделюванні методів праці використовують нормативи часу на виконання окремих прийомів чи, за відсутності таких даних, пе­ред моделюванням розроблюють такі нормативи. Використову­ють при цьому довідкові посібники з наукової організації праці.

Критерієм раціональності нового методу праці є загальний принцип — максимальність корисного результату при мінімаль­них затратах робочого часу. Оцінку ефективності нового методу праці можна зробити розрахувавши коефіцієнт раціональності прийомів (Кр) за формулою

J^-p -• (-* опф. -* опн-/ • 1 зм>

де Т_опф і Т_опн — суми відповідно фактичних і нормативних ви­трат часу за зміну;

Тзм — змінний фонд робочого часу.

Удосконалення методів і прийомів праці в кінцевому підсу­мку можна звести до удосконалення трудових рухів, які зво­дяться до наступної схеми:

Трудові рухи:

короткі — довгі;

горизонтальні — вертикальні;

прямолінійні — радіальні;

індивідуальні — суміщені;

безперервні — перервні;

з постійним напрямком — з перемінним напрямком;

рішучі — нерішучі;

робочі рухи — холості рухи.

У цій схемі ліворуч показані бажані, що найбільш відпові­дають анатомо-фізіологічним особливостям людини рухи, а праворуч — небажані. Для рук прямолінійні та радіальні рухи в

67

Тема 4. Раціоналізація праці та зниження затрат робочого часу в обліковому процесі

цій схемі необхідно поміняти місцями, так як за анатомічними особливостями найбільш зручними є радіальні рухи. Заміна, по можливості, нераціональних рухів при виконанні прийомів на раціональні і являє собою удосконалення прийомів праці.

На предмет праці виконавець діє за допомогою засобів праці.

Трудові рухи виконавця і їх раціональність залежать від від­повідності засобів праці його анатомо-фізіологічним особливос­тям. Тому при раціоналізації трудових рухів, які в комплексі складають трудові прийоми, зосереджують увагу і на раціоналі­зації засобів праці.

Методи та прийоми праці тісно пов'язані з безпосередньою дією на предмети праці, з оснащенням робочого місця, а також повинні відповідати встановленій технології.

Зміни в технології виробництва викликають за собою і зміни в організації праці. Удосконалення методів і прийомів праці по­винно здійснюватись у безперервній взаємодії з усіма момента­ми процесу праці. Найбільшого ефекту досягають, коли одноча­сно проводиться робота за іншими напрямками НОП, а також удосконалюється техніка та технологія, підготовка і матеріаль­но-технічне забезпечення виробництва тощо.