Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

ковому рахунках, або в єдиному рахунку Баришу та Накладу. Однак облік у торгівлі та промисловості не набув у цей час зага­льного розповсюдження і ще на початку XIX ст. не всі торгові будинки вели торгові книги. Лише в 30-х роках XIX ст. облік набуває загального розповсюдження. Реформи 60-х років XIX ст. супроводжувались виданням облікових статутів, касових та бухгалтерських правил інструкцій.

Лише в 80-х роках XIX ст. облік став обов'язковим для всіх підприємств. В цей час з'являється книга С.Ф. Іванова "Обще­понятная двойная бухгалтерия для руководства занимающимся счетоводством и вообще всем, имеющим торговые и фабричные дела". Головна думка цієї роботи — облік лише прямих затрат у складі собівартості, яка знайшла відображення в ряді систем калькуляції.

Значним внеском у розвиток бухгалтерського обліку в цей час була також робота Е.Е. Фельдгаузена "Нормальная фабрич­но-заводская отчетность" (1888), в якій вперше вказувалось, що враховувати весь рух цінностей слід за завчасно встановленими твердими нормативами, а відхилення збирати окремо і списува­ти їх на рахунок прибутків та збитків.

Крупний представник економічного напрямку в бухгалтерсь­кому обліку, російський бухгалтер Л.І. Гомберг (1912) науку про бухгалтерський облік назвав екомологією, яку визначав як нау­ку, яка займається дослідженням господарської діяльності оди­ничного підприємства шляхом описування і грошової оцінки ці­єї діяльності. Мету цієї науки він визначав як виявлення причин розвитку, а не конкретно виконуваних на підприємстві робіт. Цим самим економічний аналіз, тобто розкриття причин госпо­дарських явищ, включався в бухгалтерський облік, як його не­від'ємна частина. Він за основну мету обліку ставив не реєстра­цію господарського життя, а його аналіз, причому повинні ана­лізуватись не дії людей, що породжують ці факти, а господарсь­кі явища — наслідки цих дій.

32

Тема 2. Історія бухгалтерського обліку

Люди кожної спеціальності, з метою підвищення її авторитету і престижу, здавна створювали спілки та об'єднання, які займа­лись розповсюдженням передового досвіду і обміну ним, навчан­ням молоді, охороною справи від "диких" авантюристів і люби­телів, забезпеченням своїх прав і матеріальних умов роботи.

Першим таким об'єднанням у Росії можна вважати Спілку для розповсюдження комерційних знань. її установчі збори від­булись 18 жовтня 1889 року, на яких була обрана Рада з 24 осіб, яких поділяли на почесних, дійсних, змагачів і кореспондентів. Почесні члени обирались з числа осіб, що мали особливі заслуги в розвитку комерції і комерційної освіти. Дійсними членами — осіб, що одержали комерційну освіту чи тих, що мають досвід практичної роботи не менше трьох років. Членами змагачами (рос. — соревнователями) могли бути всі співчуваючі цілям Спілки, які проживали в Санки-Петербурзі і Москві. Членами кореспондентами — особи, що проживали в Провінції і знахо­дились в листуванні зі Спілкою. Величина членських внесків була значною, причому найбільшою для членів змагачів. Особ­ливо великими були внески для одержання довічного того чи іншого звання.

Друкованим органом спілки був журнал "Счетоводство", який виходив з січня 1896 року. Однак запис про це на журналі зник з 23 номеру за 1897 рік.

Спілка всіляко пропагувала облік, займалась його науковим обґрунтуванням, історією. Так 18 грудня 1894 року вона провела Ювілейні збори, присвячені 400-річчю першої праці по бухгал­терії Луки Пачолі. В цей же час була проведена підписка на створення фонду допомоги потребуючим рахівникам, їх вдовам і сиротам. Однією з знаменних спроб Спілки була спроба ство­рення Інституту присяжних бухгалтерів. Його статут був запро­понований Гонфенгаузеном. Вже в цьому статуті передбачалась незалежність бухгалтера. Багато положень з цього статуту ввій­шли в нормативні документи пізніше і діють до цього часу. Особливі вимоги ставились до головного бухгалтера та його за-

33