1. Національно-культурне відродження в Україні розпочалось:

а) наприкінці ХVIII – початок ХІХ ст.;

б) в середині ХІХ ст.;

в) у другій половині ХІХ ст.

2. Назва програмного документу Кирило-Мефодіївського товариства:

а) «До братів-українців»;

б) «Книга буття українського народу»;

в) «До братів великоросіян і поляків».

3. Головну Руську раду було створено у місті:

а) Дрогобич;

б) Станіслав;

в) Львів.

Проблемні питання

1. Чи була Україна колонією імперій?

2. Де був вищим соціально-економічний розвиток – в австрійській чи російській частині України? Чому?

3. Яка з імперій проводила більш жорстку етнополітику? Чому?

4. Чому саме в період найбільшої лібералізації царського режиму в Росії (60-70-ті рр. ХХ ст.) посилюється наступ на національні права українців?

Теми доповідей та повідомлень

1. Історія українського народу в творах Т.Г.Шевченка.

2. Кирило-Мефодіївське товариство – перша українська політична організація.

3. М.П.Драгомонов як вчений та політичний діяч.

4. Греко-католицька церква в Західній Україні в ХІХ ст.

Заповніть таблицю

Культура України у ХІХ ст.

Галузі культури	Найвизначніші представники	Твори, винаходи
Наука
Література
Музика
Архітектура
Живопис
Театр

Прокоментуйте схему

Діяльність Кирило-Мефодіївського братства

Історичні джерела

Валуєвський циркуляр (1863)  розпорядження міністра внутрішніх справ Росії П.Валуєва про заборону видання навчальної та релігійної літератури українською мовою. Українською мовою могли друкуватися лише художні твори. Лейтмотивом циркуляру було ствердження, що "ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може", що українська мова – це діалект російської, який з'явився в результаті тривалого впливу Польщі.

Емський указ (1876)  розпорядження російського імператора Олександра II, яким заборонялося ввозити з-за кордону будь-які книжки українською мовою, видавати будь-які книжки українською мовою, робити переклади з інших мов українською. Заборонялись також сценічні вистави, тексти для нот і публічні читання українською мовою.

Маніфест та "Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності" (19 лютого 1861)  головні документи селянської реформи. Визначали основні проблеми, пов'язані із скасуванням кріпосного права: ліквідацію особистої залежності селян від поміщиків, їх особисте звільнення і створення органів селянського управління; наділення селян землею і визнання за ними повинностей; викуп селянських наділів.

Указ "Про вільних хліборобів" (1803)  указ російського імператора Олександра І, який передбачав звільнення селян від кріпосної залежності з землею на підставі добровільної угоди з поміщиком. До середини ХІХ ст. по всій Росії було звільнено близько 151 тис. душ чоловічої статі. Указ також відміняв практику передачі нових земель разом із селянами новим власникам.