48. Роль блазня у шекспірівському театрі (на прикладі одного твору).

Образ блазня займає велике місце в творчості Шекспіра. Блазень і раніше часто зявлявся на англійській сцені. Як відомо, в ту епоху серед челяді королівського двору і знатних вельмож неодмінно знаходився блазень. Обов'язок його полягав в тому, щоб постійно розважати своїх панів усілякими жартами і примовками. Положення він занижував найжалюгідніше: його не вважали за людину, і хазяїн, як і будь-який знатний гість, у будинку міг знущатися з нього, ображати його скільки душі завгодно. Та і сам він вважав себе "пропащим": з блазнів не виходили в люди. З іншого боку, блазням дозволялося, на відміну від іншої челяді, говорити вільніше і сміливо. "Знатні пани іноді люблять потішити себе правдою", - читаємо у одного сучасника Шекспіра. Втім, за зайву відвертість блазневі загрожувало покарання. Шекспір зумів побачити під жалюгідним одягом блазня великий розум і велике серце. У "Королі Лірі" блазень є однією з головних дійових осіб. Показово, що блазень з'являється тільки у той момент, коли Лір уперше починає бачити, що все навколо нього не зовсім так, як він вважав. Коли ж прозріння Ліра досягає свого завершення, блазень зникає. Він ніби самовільно входить в п'єсу і самовільно виходить з неї, різко виділяючись в галереї образів трагедії. Він іноді дивиться на події з боку, коментуючи їх і беручи на себе функцію, частково близьку функції хору в античній трагедії. Цей супутник Ліра утілює народну мудрість. Йому давно відома гірка істина, яку Лір осягає лише шляхом важкого страждання. Блазень не лише споглядач, але і сатирик. У одній зі своїх пісеньок блазень розповідає про той час, коли з життя зникне всяка мерзенність і коли "зробиться загальною модою ходити ногами" ("Усе життя кругом неприродно перевирнулось, переінакшилось", - хоче сказати блазень).

Події ускладнювали поведінку блазня. Замість палацових залів він опинився в степу; його колись могутній хазяїн - тепер убогий вигнанець. Але це не змінило відношення блазня до Ліра: він був щиро прив'язаний до нього і, незважаючи на усі зміни в житті старого короля, продовжував так само чесно служити йому. Але вибитий із звичного життя, змучений поневіряннями, він жартував вже по-новому: посмішка непомітно для нього ставала гримасою скорботи, веселощі просочилися гіркотою. Його скарги перетворювалися на каламбури. Блазень має свою життєву історію, людський характер. Зміст ролі включає і певне узагальнення. Воно пов'язане з народною творчістю, присвяченою сатиричному прославлянню Дурості і Безумства. Блазень їх повноважний представник на сцені. Він озирає події поглядом істинного мудреця. Блазень не лише забавник короля, але і клоун-філософ, гіркий мудрець століття загального безумства. Блазень складно пов'язаний з Ліром. В зовні несхожих явищах відкривається внутрішня схожість. Блазень і потішає короля. Дурень супроводить короля, якщо король поводиться, як дурень. Він стає схожим на тінь короля. За королем йде клоун і разом з ним злий спогад про здійснені королем безглуздості. Тінь не просто відкидається фігурою людини, але і вступає з нею у своєрідні відносини. Людина регоче, слухаючи жарти власної тіні. Проходить час, людина перестає сміятися. Тінь сказала йому те, про що він вже почав здогадуватися, але в чому ще боїться признатися навіть собі. Це вже не тінь, а совість. Дурень заговорив таємними думками короля. Блазень не розлучається з Лиром не лише тому, що відданий йому, а й тому що уособлює його дурість і нагадування про неї.