69.Перелічити методи формування математичних знань, умінь, навичок в учнів допоміжної школи. Дати характеристику особливостям застосування одного з методів навчання

В доп. школі викор. методи: словесні (пояснення, розповідь, бесіда), наочні (ілюстрація, демонстрація,спостереження, показ), Практичні (вправи, практ.завд, самост.робота). До практичних методів навчання математики віднесені вправи. Вправи застосовуються для формування навичок розв’язання арифметичних задач, обчислення прикладів, креслення геометричних фігур.На уроках математики використовуються наступні види вправ: а) усні (розв’язування задач, усний рахунок, обчислення прикладів); б) письмові (самостійні та контрольні роботи); в) практичні (виконання вимірювальних робіт, виготовлення простих приладів, моделей, виробів). Крім того вправи відповідно до характеру та ступеня самостійності учнів поділяють на репродуктивні, продуктивні які вимагають часткового застосування знань у нових ситуаціях і творчі, що вимагають використання нетипового підходу до розв’язання математичної проблеми.

71.Методика формування елементарних геометричних понять в 1-3 класах допоміжної школи –пряма, точка, промінь, відрізок У 1-му класі геометричний матеріал досить рівномірно розподілений по уроках. Майже на кожному з них школярі знайомляться з геометричними фігурами і використовують їх як лічильний та дидактичний матеріал. Знайомство передбачає;

1) впізнавання і називання, вміння відволіктись від їхнього кольору, матеріалу, із якого вони виготовлені, величини; 2) формування початкових уявлень про величину та вимірювання довжини відрізків. Про геометричні фігури учні отримують уявлення вже в пропедевтичний період. В цей час педагог ставить перед школярами завдання зобразити одну точку, декілька, множину точок, поставити точки в ряд. При цьому він не дає визначення точки, не пояснює її значення, а лише зупиняється на тому, що при побудові будь-яких геометричних фігур без точки обійтися неможливо.Точка, пряма й площина - це основні геометричні фігури, без яких не можна будувати будь-які інші і при цьому вони не мають визначень. Педагог може сказати, що точка відокремлює одну від одної суміжні частини лінії. Точка не має жодного виміру. Після того ж учні навчились ставити в зошиті точки вчитель переходить до формування такого геометричного поняття, як пряма лінія. Термін "пряма лінія" вводиться після вивчення учнями числа й цифри 2. Вчитель пояснює і показує, як в результаті перетину двох суміжних ділянок поверхні утворюється лінія. Він зазначає, що лінія має лише одан вимір - довжину.Для закріплення знань про лінії потрібно організувати практичні вправи. Пряма лінія може проводитись у різних напрямках, але головна її властивість - рівність, прямота - при цьому зберігається. Для закріплення понять про пряму доцільно викликати до дошки декілька учнів і дати їм можливість самостійно її накреслити без використання лінійки. Виконання таких практичних вправ дозволить вчителю підвести учнів до розуміння значення лінійки ж інструменту, який дозволяє креслити прямі ЛІНІЇ. Після усвідомлення прямої лінії, формування навичок ЇЇ креслення, педагог переходить до поняття про криву. Для цього доцільно на дошщ від руки накреслити ПІВКОЛО і порівняти його з прямою лінією.Учні повинні зрозуміти, ЩО шли лінія проводиться без використання лінійки - вона не рівна. Отже, таку лінію називають кривою. В цей же час школярі знайомляться з поняттям про відрізок. Для цього вчитель позначає на дошці дві точки, а потім сполучає їх. При цьому розповідає, що виконавши цю операцію він накреслив відрізок. Педагог концентрує увагу школярів на тому, що точки, які він з'єднав, є кінцями прямої, яка називається відрізком. Розширюючи поняття про точку потрібно розповісти колярам, що лінія утворюється з точки. Для цього педагог бере крейду і ставить точку.Після цього ставить крейду в дану точку і проводить лінію. Так формується початкове уявлення про те, що будь-яка фігура складається з відповідних точок.У 2-му класі вони вчать визначення, що відрізок - це частина прямої, обмежена з двох сторін точками. Педагог використовує прийом порівняння відрізка і прямої лінії. Після ознайомлення з відрізками вони порівнюють їх за довжиною. Учитель пояснює, що у кожному відрізку є точка, яка ділить його порівно на дві частини. В цей же час формується поняття про промінь. Для цього доцільно провести його порівняння з відрізком і вказати, що коли відрізок - це пряма, обмежена з двох боків точками, то промінь - пряма, яка обмежена лише з однієї сторони точкою. В іншому напрямку промінь можна проводиш до нескінченості. Поняття про промінь необхідне розумово відсталим учням, адже без нього їм буде важко усвідомити, що таке кут. Коли у школярів буде сформовано усвідомлення лінії, відрізка, променя і вони оволодіють прийомами роботи з лінійкою, можна починати формування поняття про кут ж геометричну фігуру, організовувати вивчення прямого кута, креслення його з допомогою кутика. Починати роботу з формування поняття кута потрібно з його по­казу на моделях. Для цього використовують циркуль, дві палички, з'єднані між собою шарнірно, нитку. Можна взяти аркуш паперу і перегнути його пополам. Розглядаючи його вчитель пояснює, що дві сторони утворюють кут. Кути гострий та тупий за своїми розмірами можуть бути близькими до прямого, тому школярів потрібно навчити накладати косинець на зображення прямого, гострого і тупого кута. Для закріплення знань про прямий кут доцільно організувати достатню кількість його демонстращй. У цей же час учні продовжують знайомство з властивостями кутів. Вчитель дає визначення: кут - це два промені, які виходять з однієї точки і лежать в одній площині. Промені,

які утворюють кут, називаються його сторонами, а точка, із якої вони виходять - вершиною.