8.2.3. Моделі багатоатрибутної корисності
Для оцінки ефективності конкуруючих СППР (чи проектів СППР) можна використати теорію багатоатрибутної корисності для формалізації атрибутів корисності комп’ютерної системи для користувача. Найбільш поширена модель багатоатрибутної корисності включає чотири основні елементи для аналізу: СППР; користувач; організація, яка приймає рішення; середовище (зовнішнє оточення). Головна ідея визначення оцінки системи полягає в в проведенні аналізу зв’язків (інтерфейсів) між цими елементами:
користувацький інтерфейс (СППР – користувач);
інтерфейс між парою елементів “СППР – користувач” і організацією, яка приймає рішення;
інтерфейс між організацією, яка приймає рішення, і середовищем.
Для цих трьох критеріїв, які необхідні для визначення результатної оцінки системи, можна виділити множину атрибутів ефективності, кожний із яких об’єктивно чи суб’єктивно піддається виміру і впливає на загальну ефективність (таб. 8.2.)
Атрибути ефективності, перераховані в таблиці 8.2., організовані в ієрархічну структуру, яка являє собою граф оціночної ієрархії (рис ІІ). Вершина графа (дерева) відображає загальну корисність або ціність СППР. Три верхніх рівні( три інтерфейси) розбиваються на окремі елементи для виділення чітких і вимірюваних атрибутів ефективності.
Таким чином, задача оцінювання СППР трансформовувалась в задачу визначення оцінок вузлів нижнього рівня в оціночнійієрархії.
7.81
7,17 7.09
7,36 =
17,17
6,65 7,69
6,55 6,50 6,91 7,0 7,42 8,17 8,17
7,11 6,20
6,33 7,56 6,25
7,17
8,33 7,50 7,67 8,67
7,09
7,58 6,52 7,18
6,83 7,33 6,83 7,33 6,67 7,11 7,78 7,50 7,11 7,33
Рис.11. Графік оціночної ієрархії
Таблиця 8.2
Критерії виміру ефективності
|
Інтерфейс |
Складові інтерфейса: код і назва | |
|
Код |
Назва | |
|
1.0 Інтерфейс “СППР – користувач” |
1.1. Погодженість між СППР і персоналом 1.1.1. Погодженість між рівнем підготовки і технічним фоном 1.1.2. Погодженість між стилем роботи, навантаженням і зацікавленістю 1.1.3. Погодженість між операційними потребами | |
|
1.2. Характеристики СППР 1.2.1 Загальні характеристики 1.2.1.1. Зручність в користуванні 1.2.1.2. Прозорість (розуміння користувача) 1.2.1.3. Легкість в навчанні 1.2.1.4. Час реакції (відповіді) 1.2.2. Специфічні характеристики 1.2.2.1. Інтерфейс користувача 1.2.2.2. Типи файлів даних 1.2.2.3. Експертні оцінки, які зберігаються в СППР 1.2.2.4. Здатність модифікувати оцінки (міркування) 1.2.2.5. Автоматизація обчислень в СППР 1.2.2.6. Графіка СППР 1.2.2.7. Потреба в друкованій (документальній) копії 1.2.2.8. Текст СППР | ||
|
2.0. Інтерфейс (користувач – СППР) – “організація” |
2.1. Фактори працездатності 2.1.1. Швидкодія 2.1.1.1. Необхідний час для розв’язку задач 2.1.1.2. Необхідний час для управління даними 2.1.1.3. Вимоги до часу підготовки до роботи 2.1.2. Відчутна надійність в реальних умовах 2.1.3. Спостережувана здатність до підтримки в реальних умовах 2.1.3.1. Наявність (придатність) уміння 2.2. Узгодженість між СППР і організацією 2.2.1. Вплив на організаційні процедури 2.2.2. Вплив на становище інших службовців 2.2.2.1. Прийнятність політики 2.2.2.2. Навантаження інших службовців 2.2.3. Вплив на інформаційний потік 2.2.4. Побічні ефекти 2.2.4.1. Цінність при розв’язку інших задач 2.2.4.2. Значення для адміністративного управління та інших служб 2.2.4.3. Цінність для навчання | |
|
3.0.Інтерфейс “Організація – середовище” |
3.1. Якість рішень 3.2. Технічна бездефектність (відповідність методологічного підходу СППР аналізу технічних вимог) 3.3. Якість процесу рішень 3.3.1. Основа для включення міркувань 3.3.2. Дослідження діапазону альтернатив 3.3.3. Дослідження діапазону цілей 3.3.4. Зважування наслідків 3.3.5. Оцінювання наслідків 3.3.6. Повторний аналіз процесу рішень 3.3.7. Користувавння інформацією 3.3.8. Впровадження 3.3.9. Вплив на групові дискусії 3.3.10. Упевненість | |
Зважаючи відносне значення вузлів (категорій) вверх по ієрархії, можна отримати структурузовану схему для простежування оцінок і аналізу сумарної вартості (цінності), а також відносних переваг і недоліків СППР.
Атрибути оцінки якості користувацького інтерфейса СППР розділяються на дві групи: атрибути, які оцінюють погодженість між СППР, кваліфікацією користувачів і операційними потребами; атрибути, котрі оцінюють адекватність характеристики СППР (простота в користуванні, час реакції, адекватність файлів даних таблиць).
На дві групи також розбиваються (атрибути) визначення якості інтерфейса 9користувач – СППР) – організація, що приймає рішення. Перша група, яка оцінює ефективність СППР з точки зору організації, включає такі характеристики як кількість часу, необхідного для розв’язку задачі за допомогою СППР (СППР не обов’язково прискорює рішення задачі в порівнянні з існуючим порядком, вона повинна підвищувати ефективність рішення), потрібний час для управління і підготовки даних, а також відсутність надійності та здібності до підтримки в реальних умовах та інші атрибути. Друга група критеріїв аналізує узгодженість системи і організації, зокрема фукусує увагу щодо потенційного ефекту СППР на організаційні процедури, роботу інших людей, потік інформації, а також цінність СППР для розв’язку інших задач.
Нарешті, заходи ефективності для оцінки якості інтерфейса (організація, яка приймає рішення – зовнішнє оточення) групуються на три категорії: спостережувальна якість рішень, досягнутих за допомогою СППР; ступінь відповідності технічного підходу СППР тезнічним вимогам задачі; ступінь покращення якості процесу прийняття рішень за рахунок СППР.
Оцінювання критеріїв вищих рівнів здійснюється шляхом зважування (усереднення) оцінок атрибутів нижчих рівнів вверх по ієрархії; як правило, кожному критерію надається однакова вага в ієрархії. На рис.11 наведений приклад оцінки СППР: на основі ієрархії оцінювання комп’ютерна система отримала оцінку корисності (вузол 0.0) 7,36 балів (із 10 можливих). Інтерфейс СППР – користувач має найвищу серед інтерфейсів оцінку – 7,81. Величина 7,36 є середнім значенням трьох оцінок інтерфейсів: 7,81, 7,17, 7,09.