Гібридні

Часові ряди (екстраполяція)

3

Стохастичні (імовірні)

4

Кількісні

Статистичні (на основі дослідження операцій)

5

Причинні моделі

6

Основані на інформації

Обробка інформації

7

Штучний інтелект

8

Рис.6. Родове дерево методологій в СППР

Існують добре розроблені рекомендації щодо потенційної корисності мета-сімейств і сімейств методів для різних апістемологічних класів задач СППР і контекстів прийняття рішень. Сімейство методів упорядковуються за критерієм придатності до класу відкритих ситуацій прийняття рішень (рис.7), який за своєю природою є дедуктивним (в своїй епістемологічній основі) і тяжіє до використання імовірних (а не детермінованих) суджень та суб’єктивних (а не об’єктивних чи емпітрично-кількісних) процедур прийняття рішень.

Перше місце займають структуровані якісні методи, які є переважно дедуктивними, імовірними і суб’єктивними. З іншої сторони, найменш доречною є група часового ряду (екстраполяції), яка характеризується індуктивністю, детермінованістю і об’єктивністю. Інші сімейства знаходяться в проміжному становищі між цими двома.

Сімейство штучного йде на другому місці, так як в ньому закладені великі потенційні можливості рішення “відкритих” задач. На третьому рівні ієрархії релевантованості занходиться група із трьох сімейств: стохастичні (імовірні), причинні моделі та гібрижні. Під цим рівнем розміщені два сімейства, які мають деяку (обмежену) корисність для підтримки відкритих ситуацій прийняття рішень: методи суб’єктивного оцінювання і методи обробки інформації. На шосте місце поставлено сімейство статистичних (на основі дослідження операцій) методів, яке (так як часові ряду) екстарполяція є епістемологічно індуктивним, об’єктивним і детермінованим. Це абсолютно несумісно з епістемологічним характером предметної області і показує на те, що СППР на основі останніх двох сімейств будуть некорисними або навіть небезпечними для прийняття рішень в відкритих ситуаціях.

6.2.2. Процес прийняття рішень

Процес прийняття рішень пов’язаний із значними труднощами, що обумовлює необхідність його підтримки. Зокрема, при генерації варіантів рішень нерідко виникають випадки, коли деякі із них взагалі випадають із зору, а решта визначені досить туманно. Оцінювання значення ситуацій являє собою дедуктивну задачу, яка знаходиться за межею узвгвльнення параметрів наслідків дій, котрі можуть здаватися на перший погляд знайомими і простими; ОПР не завжди в змозі виділити всі актуальні величини або розпізнати існуючц конфлікти.

Структуровані якісні

Тучний інтелект

Причинні моделі

Гібридні

Стохастичні (імовірні)

Суб’єктивне оцінювання

Обробка інформації

Статистичні (на основі дослідження операцій)

Часові ряди (екстраполяція)

Рис.7. Рейтинг сімейств методів

Аналіз імовірності або невизначеності вимагає від людей спостереження за аспектами середовища які повторюються; ця вимога може бути виконана, але вона обумовлює необхідність об’єднати спостереження у логічні висновки, які на практиці не помічались. В інтуївних передбаченнях дуже часто має місце глибока пристрасність. Щодо вибору варіантів, нормативне правило (варіант повинен оцінюватися відповідною привабливістю його наслідків, виваженою з урахуванням імовірності) використовується рідко; в реальних обчисленнях, пов’язаних з вибором варіантів, використовуються набори не фіксованих правил.

Емпітричні дослідження явища, яке називається біхевіоральним (поведінковим) рішенням, на відміну від теоретичного сподівання,що впливає із нормативної теорії чи теорії рішень, цілком очевидно показують, що “середня” людина, яке приймає рішення, покладається на прості (інколи спрощені) правила, має обмежені можливості проводити розрахунки, в багатьох ситуаціях використовує упереджену еврестику і проявляє “слабкість” в процесі прийняття рішень.

Перелічені проблеми (випадки) можуть виникати на всіх стадіях (на фазах) прийняття рішень, що вимагає підтримки з всього циклу аналізу прийняття рішень. Слід відмітити, що “хороший” процесприйняття рішень повинен включати такі функції:

1. ідентифікація усіх потенційно корисних напрямків дій, що розпочинаються;

2. аналіз привабливості наслідків кожного із напрямків дій;

3. оцінка ймовірності, яка асоціюється з кожними із наслідків;

4. інтеграція всіх доречних міркувань із застосуванням раціонального правила вибору найкращої дії (тобто, оптимальної).

Теорія прийняття рішень, яка має відношення СППР, має ураховувати наступні елементи:

• тип і ступінь невизначеності;

• тип і ступінь часової напруги;

• пізнавальний стиль та інші характерні риси користувачів;

• функціональна область (постачання, стратегічне планування та ін.);

• фаза процесу (збір інформації, розробка чи генерація варіантів, вибір).

Можна виділити дві групи змінних, які мають відношення до процесу підтримки в СППР:

1. ситуації, пов’язані з прийняттям рішень;

2. функції або задачі рішень.