- •Політологія
- •1. Політика як соціальне явище. Суб’єкти і об’єкти політики
- •2. Основні концепції політики
- •3. Структура і функції політики
- •Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •Методологія , функції та завдання політології
- •6. Зростання ролі та значення науки про політику. Значення політології для формування політичної свідомості та культури студентів
- •Тема 2 політична діяльність і влада
- •Структура політичної діяльності: суб’єкти та об’єкти, мотиви і способи їх взаємовпливу
- •Політичне рішення. Структура політичного рішення. Типи політичних рішень
- •Поняття влади, її основні види, засоби і форми реалізації, ресурси
- •Поняття, природа, риси політичної влади
- •Проблеми легітимності політичної влади, ресурси, функції та тенденції її розвитку
- •Виборча кампанія як форма політичної діяльності. Функції виборів у демократичному суспільстві
- •Типи політичної діяльності
- •Політичні відносини. Типологія та форми політичних відносин
- •Концептуальні підходи до проблеми політичної влади
- •10. Конституційні положення про перспективи розвитку політичної влади в Україні, її подальшу демократизацію
- •Просвітництво. Раціональне трактування політики у працях французьких просвітників
- •Політичні вчення у сша в період боротьби за незалежність
- •Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII – XIX ст.
- •Політична думка Стародавнього світу та Середньовіччя
- •Зародження політичної думки у країнах Стародавнього Сходу
- •Політичні вчення Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель)
- •Політична думка і світоглядні ідеї Стародавнього Риму (Цицерон, Сенека)
- •Політична думка часів середньовіччя (т. Аквінський, а. Августин, м. Падуанський)
- •Епоха Відродження. Макіавеллі
- •Політичні ідеї європейського соціалізму і теорії природного права та суспільного договору
- •Розвиток зарубіжної політології у XX ст.
- •Основні віхи політичної думки в першій половині XX ст.
- •Розвиток світової політичної думки у другій половині XX ст. – початку XXI ст.
- •Розвиток політичної думки в Україні
- •12. Пам’ятки політичної думки Київської держави
- •13. Політична думка перехідного періоду (XIV – перша половина XVI ст.)
- •Українська політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьманської держави
- •15. Політична думка України у козацько-гетьманську добу
- •Українська політична думка хіх ст.
- •17. Українська політична думка першої половини хх ст.
- •Тема 4 сучасні ідейно-політичні течії
- •Поняття політичної ідеології та класичні уявлення про неї
- •Функції політичної ідеології
- •Основні ідеї лібералізму і неолібералізму
- •Основні ідеї консерватизму і неоконсерватизму
- •Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні
- •Марксизм і соціал-демократизм
- •Християнсько-демократична ідеологія та альтернативні ідейно-політичні течії
- •Тема 5 політична система суспільства
- •Держава як базовий інститут політичної системи
- •Політичні партії, партійні системи. Громадські організації і рухи.
- •Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства
- •Сутність і типи сучасних політичних систем
- •Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем
- •Держава її властивості, місце, роль і значення в політичній системі суспільства
- •Природа, ознаки та структура держави
- •Поняття правової та соціальної держави
- •Основні елементи держави та її функції
- •Особливості становлення та розвитку держави в Україні
- •Політичні партії та партійні системи, їх роль та функції в політичній організації суспільства
- •Особливості партійної системи в сучасній Україні
- •Громадські організації та рухи
- •Значення засобів масової інформації в розвитку і функціонуванні політичної системи
- •Тема 6 економічна і соціальна політика
- •6. Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •Механізм політичного регулювання економічних відносин в сучасних умовах
- •Сутність і специфіка соціальних відносин, об’єкти і суб’єкти соціальних відносин та їх роль в політиці
- •Основні напрямки соціальної політики
- •Моделі соціальної політики у країнах Заходу
- •Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •Тема 7 політика та етнонаціональні відносини
- •5. Конституція України про забезпечення самобутності національних меншин
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті. Етнонаціональне самовизначення
- •Зміст і сутність національної політики у житті суспільства
- •Національна політика України. Національні меншини як суб’єкти політики
- •Конституція України про забезпечення самобутності національних меншин
- •Тема 8 особистість і політика. Політичне лідерство
- •Політична соціалізація
- •Природа і соціальна сутність політичного лідерства
- •Стилі і типи, соціальна роль та функції політичного лідерства
- •4. Класифікація політичного лідерства. Функції політичних лідерів
- •5. Політика в системі ціннісних орієнтацій особи
- •6. Культура громадянськості. Права людини як критерій гуманізму в політиці
- •7. Політичний імідж
- •8. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні
- •Тема 9 політична культура
- •1. Поняття, типи, види та функції політичної культури
- •1. Поняття, типи, види та функції політичної культури
- •Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан у сучасних умовах
- •Політична свідомість як форма відображення політичного буття
- •Типи політичної свідомості і політична воля
- •Тема 10 світовий політичний процес
- •5. Формування і розвиток політичної думки з проблем міжнародних відносин
- •Світовий політичний процес: поняття, суб’єкти, закономірності та тенденції розвитку на межі XX – XXI ст.
- •Міжнародні відносини як цілісна система
- •Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини
- •Україна в системі міжнародних відносин та її місце в сучасному геополітичному просторі
- •5. Формування і розвиток політичної думки з проблем міжнародних відносин
Національна політика України. Національні меншини як суб’єкти політики
Населення України відзначається великим ступенем етнічної різноманітності. За даними останнього перепису населення (2001 р.), національні (етнічні) меншини в Україні становили 14 млн чол., або 27,3 % від усіх жителів. Тут живуть представники понад 100 націй. Найчисельнішими з них є росіяни, євреї, білоруси, молдавани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, татари, вірмени, цигани та ін.
На сучасному етапі розвитку України національно-етнічна сфера стає невід'ємним виміром суспільно-політичних реалій. У зв'язку з цим етнонаціональний розвиток українського суспільства потребує адекватного забезпечення політичними засобами, механізмами. Першочерговими потребами є:
наукове осмислення вітчизняної етнонаціональної самоорганізації, проблем національної державності й державного управління національною структурою;
формування соціально-політичних важелів розв'язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин;
всебічний аналіз існуючих форм національного об'єднання і моделювання нових, їх реалізація в поєднанні з фундаментальними цінностями українського демократичного самовідродження.
Вирішення національного питання в Україні на сучасному етапі можна визначити як:
суверенізацію особистості, втілення в життя національних прав людини;
політико-правове закріплення демократичного розвитку української нації;
забезпечення колективних прав етнічних меншин.
Вдосконалення життєдіяльності української нації на сучасному етапі передбачає повноцінне національне буття, гармонійний розвиток і ефективне функціонування української мови, культури, фольклору, етнографічного елемента. Національне відродження є своєрідною формою створення можливостей для реалізації неповторності й самодостатності людської особистості. Етнонаціональна політика в Україні означає відродження й збереження духовної та культурної спадщини не тільки українців, а кожного з етносів, що населяють її територію.
Можливо, через те що Україна майже не має власного досвіду вирішення проблем відносин держави і нації, розв'язання національного питання, її етнонаціональний розвиток в умовах перехідного періоду, по суті, не вийшов за межі конституювання атрибутики держави. Не відбулося самоідентифікації українського суспільства, самоусвідомлення його справжньої сутності, відсутній цілісний стратегічний план його розвитку. Тому і надалі залишається відчутною незбалансованість інтересів, цінностей і традицій населення різних регіонів України, внаслідок чого не вдається подолати в деяких з них — особливо східних та південних — відцентрових тенденцій. За відсутності загальнонаціональної доктрини, етнонаціональної політики в Україні енергія національної самосвідомості недостатньо задіяна у процесі державного будівництва. Звідси — накопичення в суспільстві соціального та національного незадоволення, духовно-морального пригнічення, соціально-політичного розчарування.
Поки що концепція національної політики зведена до етнополітики в західному розумінні, стрижень якої — ставлення «держави-нації» до національних (етнічних) меншин. Це — серйозна вада, яка може завдати великої шкоди духовно-культурному розвиткові української нації, її соціальному, політичному, економічному розвитку. Таке розуміння сутності етнонаціональної політики означає не гармонізацію, а відчуження держави від нації, протиставлення державних інтересів національним, державної ідеї — національній. Культурницька спрямованість державної етнополітики межує з уникненням власне політичних проблем, висунутих етнічним відродженням, політизацією етносів та етнізацією особи, що може
Призвести до етнічних ускладнень, відчутно загальмували процес розбудови української держави. У зв'язку з цим існує необхідність створити справді наукову прогностичну теорію, що відображала б реальні міжетнічні проблеми, передбачала ,б забезпечення справжньої рівноправності, об'єктивного права народу на національне самоствердження.
Важливим завданням сучасної етнонаціональної політики має стати вироблення позиції з усіх принципових аспектів розвитку етнонаціональних процесів — законодавчих, правових, політичних, економічних та ідеологічних. Її мета — формування суспільства, у якому гармонійно розвиватимуться всі етноси, етнічні групи, а етнонаціональна політика буде засобом духовного розвою української нації, й соціального, економічного, політичного розвитку.
Врахування етнонаціонального потенціалу дає можливість:
у духовно-культурній сфері всебічно підтримати Відродження культурно-етнічної самобутності українського народу й етноменшин України, його морально-стичних норм; обґрунтувати (виробити) нові норми; сприяти ціннісно-культурологічному осмисленню фольклору, епосу та всього духовно-історичного надбання етносу; забезпечити оновлення й поглиблення мовно-культурних надбань; сприяти відродженню релігійно-етичних цінностей минулої історії етносу;
в економічній сферізабезпечити значне зростання виробничих сил суспільства, розвиток творчої праці людей, піднесення загального рівня матеріальних та духовних благ, техніко-технологічної творчості народу; вироблення нових поглядів на власність, способи трансформації господарської дбайливості, бережливого ставлення людей до природних багатств та природно-екологічного середовища; якісно нове піднесення працьовитості народу, розвитку творчого потягу до праці як джерела всіх багатств тощо;
у політичній сферіпідтримати політико-демократичну творчість та суспільно-громадську активність етносу; сприяти оновленню критеріїв та рівня реалізації політико-державного унезалежнення етносу як історичного суб'єкта та всього українського народу; враховувати партійно-політичну структуру суспільства; створювати політико-юридичні установи національно-етнічної спрямованості; забезпечити нове прочитання минулого етносу з уточненням його походження та етнокультурного середовища;
у соціально-побутовій сферісприяти коригуванню усталених комунікативних зв'язків, відновленню забутих народних звичаїв, традицій та норм побутового спілкування людей; забезпечити вироблення нових ціннісних орієнтацій способу життя групи та особи; сприяти підвищенню чутливості суспільної свідомості до соціальної справедливості, добра, доброчесності.