- •Політологія
- •1. Політика як соціальне явище. Суб’єкти і об’єкти політики
- •2. Основні концепції політики
- •3. Структура і функції політики
- •Політологія як наука і навчальна дисципліна
- •Методологія , функції та завдання політології
- •6. Зростання ролі та значення науки про політику. Значення політології для формування політичної свідомості та культури студентів
- •Тема 2 політична діяльність і влада
- •Структура політичної діяльності: суб’єкти та об’єкти, мотиви і способи їх взаємовпливу
- •Політичне рішення. Структура політичного рішення. Типи політичних рішень
- •Поняття влади, її основні види, засоби і форми реалізації, ресурси
- •Поняття, природа, риси політичної влади
- •Проблеми легітимності політичної влади, ресурси, функції та тенденції її розвитку
- •Виборча кампанія як форма політичної діяльності. Функції виборів у демократичному суспільстві
- •Типи політичної діяльності
- •Політичні відносини. Типологія та форми політичних відносин
- •Концептуальні підходи до проблеми політичної влади
- •10. Конституційні положення про перспективи розвитку політичної влади в Україні, її подальшу демократизацію
- •Просвітництво. Раціональне трактування політики у працях французьких просвітників
- •Політичні вчення у сша в період боротьби за незалежність
- •Політико-правові вчення в Німеччині у XVIII – XIX ст.
- •Політична думка Стародавнього світу та Середньовіччя
- •Зародження політичної думки у країнах Стародавнього Сходу
- •Політичні вчення Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель)
- •Політична думка і світоглядні ідеї Стародавнього Риму (Цицерон, Сенека)
- •Політична думка часів середньовіччя (т. Аквінський, а. Августин, м. Падуанський)
- •Епоха Відродження. Макіавеллі
- •Політичні ідеї європейського соціалізму і теорії природного права та суспільного договору
- •Розвиток зарубіжної політології у XX ст.
- •Основні віхи політичної думки в першій половині XX ст.
- •Розвиток світової політичної думки у другій половині XX ст. – початку XXI ст.
- •Розвиток політичної думки в Україні
- •12. Пам’ятки політичної думки Київської держави
- •13. Політична думка перехідного періоду (XIV – перша половина XVI ст.)
- •Українська політична думка в період від Люблінської унії до козацько-гетьманської держави
- •15. Політична думка України у козацько-гетьманську добу
- •Українська політична думка хіх ст.
- •17. Українська політична думка першої половини хх ст.
- •Тема 4 сучасні ідейно-політичні течії
- •Поняття політичної ідеології та класичні уявлення про неї
- •Функції політичної ідеології
- •Основні ідеї лібералізму і неолібералізму
- •Основні ідеї консерватизму і неоконсерватизму
- •Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні
- •Марксизм і соціал-демократизм
- •Християнсько-демократична ідеологія та альтернативні ідейно-політичні течії
- •Тема 5 політична система суспільства
- •Держава як базовий інститут політичної системи
- •Політичні партії, партійні системи. Громадські організації і рухи.
- •Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства
- •Сутність і типи сучасних політичних систем
- •Системоутворюючі засади та основні функції політичних систем
- •Держава її властивості, місце, роль і значення в політичній системі суспільства
- •Природа, ознаки та структура держави
- •Поняття правової та соціальної держави
- •Основні елементи держави та її функції
- •Особливості становлення та розвитку держави в Україні
- •Політичні партії та партійні системи, їх роль та функції в політичній організації суспільства
- •Особливості партійної системи в сучасній Україні
- •Громадські організації та рухи
- •Значення засобів масової інформації в розвитку і функціонуванні політичної системи
- •Тема 6 економічна і соціальна політика
- •6. Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •Механізм політичного регулювання економічних відносин в сучасних умовах
- •Сутність і специфіка соціальних відносин, об’єкти і суб’єкти соціальних відносин та їх роль в політиці
- •Основні напрямки соціальної політики
- •Моделі соціальної політики у країнах Заходу
- •Демографічна проблема як напрямок реалізації соціальної політики
- •Тема 7 політика та етнонаціональні відносини
- •5. Конституція України про забезпечення самобутності національних меншин
- •1. Поняття етнонаціональної політики
- •Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті. Етнонаціональне самовизначення
- •Зміст і сутність національної політики у житті суспільства
- •Національна політика України. Національні меншини як суб’єкти політики
- •Конституція України про забезпечення самобутності національних меншин
- •Тема 8 особистість і політика. Політичне лідерство
- •Політична соціалізація
- •Природа і соціальна сутність політичного лідерства
- •Стилі і типи, соціальна роль та функції політичного лідерства
- •4. Класифікація політичного лідерства. Функції політичних лідерів
- •5. Політика в системі ціннісних орієнтацій особи
- •6. Культура громадянськості. Права людини як критерій гуманізму в політиці
- •7. Політичний імідж
- •8. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні
- •Тема 9 політична культура
- •1. Поняття, типи, види та функції політичної культури
- •1. Поняття, типи, види та функції політичної культури
- •Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан у сучасних умовах
- •Політична свідомість як форма відображення політичного буття
- •Типи політичної свідомості і політична воля
- •Тема 10 світовий політичний процес
- •5. Формування і розвиток політичної думки з проблем міжнародних відносин
- •Світовий політичний процес: поняття, суб’єкти, закономірності та тенденції розвитку на межі XX – XXI ст.
- •Міжнародні відносини як цілісна система
- •Міжнародні організації та міжнародні політичні відносини
- •Україна в системі міжнародних відносин та її місце в сучасному геополітичному просторі
- •5. Формування і розвиток політичної думки з проблем міжнародних відносин
Поняття правової та соціальної держави
Особливого значення в сучасних умовах набуває так звана соціальна держава.
Соціальна держава— держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості.
Термін “соціальна держава” було запроваджено ще в 1850 p. німецьким вченим-юристом Лоренцом фон Штайном. Однак його активна теоретична розробка і практичне втілення розпочалося в Німеччині у другій половині XX ст. Теоретичні засади соціальної держави висвітлені в працях Г. Ріхтера (Німеччина), К. Соле (Іспанія), А. Брауна (США), М. Боретті (Франція).
Досвід розвинених кран переконливо свідчить, що зародження і формування соціальної держави відбувається не спонтанно, а на основі цілеспрямованої державної політики. Перехід до держави зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системної стратегії реформ, яка зв'язує в цілісний комплекс рух до соціально-ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави. Зміст соціальної держави виявляється у сприянні становленню таких елементів сучасного суспільства, як соціальна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальна етика.
До найважливіших принципів підтримання гармонійних відносин між громадянами і державою, які сприяють наповненню функціонування державного механізму соціальним змістом, належать принципи солідарності і субсидіарності.
Солідарністьпередбачає єдність та цілеспрямоване об'єднання різних груп і верств суспільства навколо основних визначених державою цілей і цінностей, як поточних, так і на довгострокову перспективу. Ідея солідарності ґрунтується на допомозі сильніших слабким, на взаємній підтримці та обов'язках громадян перед державою та один перед одним.
Принцип субсидіарностіотримав розгорнуте обґрунтування у соціальному вченні католицької церкви і набув соціально-державного змісту в практиці державного будівництва ФРН та ін. розвинених країн Заходу. Згідно з цим принципом вищі ешелони управління виконують лише ті завдання, які виявляються не під силу нижчим за рангом органам і покликані допомагати останнім у підтриманні їхньої самостійності та власної відповідальності. Ініційована державою субсидіарність сприяє подоланню споживацької психології у громадян та їхніх об'єднань, функціонального перевантаження держави, неконтрольованого розростання бюрократії, а також стимулює групову та особисту ініціативу населення.
Слід зважати й на те, що соціальна держава у кожній країні формується, виходячи із специфіки національних, історичних, соціально-політичних, географічних умов та традицій співіснування в межах конкретного суспільства. Відповідно до цього створюється модель, яка дає змогу знайти власний, оптимальний шлях до соціальної держави.
Теорія правової держави бере свій початок з античності. Давньогрецький філософ Платон писав, що державність можлива тільки там, де панують справедливі закони, “де закон — володар над правителями, а вони його раби”. Починаючи з Нового часу, теорія правової держави була доповнена завдяки безпосередньому зверненню до ідеї прав людини. Передові мислителі епохи становлення капіталізму в XVII-XVIII ст. сформулювали принцип поділу влади, покладений в основу теорії правової держави. Так, німецький філософ І. Кант, з іменем якого пов'язують створення цієї теорії, вважав, що держава забезпечує торжество права й підпорядковується його вимогам. Ще один німецький філософ М. Вебер сформулював принципи правової держави.
Правова держава— тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.
Правову державу характеризують:
верховенство закону і його панування в суспільстві; рівність перед законом самої держави, всіх її органів, громадських організацій, службових осіб і громадян;
вищість представницьких органів влади, їх відкритість і публічність, відсутність будь-якої диктатури;
поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створює систему взаємостримування і взаємопротиваг гілок влади;
гарантія прав і свобод особи в межах законності, взаємна відповідальність держави, об'єднань громадян та індивідів;
високий рівень громадських структур, можливість громадських об'єднань і особи брати участь в управлінні суспільством;
дотримання принципів загального, прямого, рівного виборчого права;
контроль державної влади з боку суспільства, громадян та їх організацій;
відповідальність держави перед світовим співтовариством правових держав;
органічний зв'язок прав і свобод громадян з їх обов'язками, відповідальністю, законослухняністю, самоконтролем, самосвідомістю, правовою культурою.
Окрім суворого дотримання законів суспільство передбачає ще одну принципову вимогу — дотримання загальноприйнятих норм моралі. Право і мораль завжди були, є і будуть чинниками людського буття й гуманізму.