Тема 7 політика та етнонаціональні відносини

План

1. Поняття етнонаціональної політики

2. Роль і місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті. Етнонаціональне самовизначення

3. Зміст і сутність національної політики у житті суспільства

4. Національна політика України. Національні меншини як суб’єкти політики

Завдання для самостійної роботи

5. Конституція України про забезпечення самобутності національних меншин

Мета: вивчити зміст і роль етнонаціональної політики у житті суспільства, з’ясувати стан національних меншин в Україні

Ключові слова:нація, етнос, етнонаціональна група, пасіонарність, народність, національна свідомість, націоналізм, етнополітологія, етносоціологія, нацизм, фашизм, відокремлення, возз'єднання, етнонаціональні відносини, національна політика, міжетнонаціональний конфлікт.

Рекомендована література:

1. Бабкіна О.В. Політологія: Посібник для студентів вузів / О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко – К.: ВЦ «Академія», 1998. – С. 117-129.

2. Кирилюк Ф.М. Основи політології: Навчальний посібник / Ф.М. Кирилюк, В.Г. Антоненко, Г.І. Безверха. – К.: Либідь, 1995. – С. 111-126.

3. Піча В.М. Політологія: Підручник / В.М. Піча, Н.М. Хома. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – С. 183-195.

1. Поняття етнонаціональної політики

Соціально-економічні та політичні зміни сприяють зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих країнах (особливо багатонаціональних), так і між різними країнами загострює національні проблеми які спричиняють тривалі конфлікти, війни, потоки біженців. Як наслідок — національна проблема набуває глобального, планетарного характеру. Тому з'ясування причин загострення міжнаціональних відносин і відшукання способів розв'язання проблеми самовизначення народів є одним із найважливіших завдань політичної науки.

Національна проблема існувала завжди. А гноблення та експлуатація одних народів іншими і визвольна боротьба властиві були ще рабовласницькому ладові й тривали в епоху феодалізму. Проте гостро національне питання постало в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбувалося становлення націй. Донині проблема етнонаціональних відносин є однією з провідних у складній гамі соціально-політичних відносин.

За даними ЮНЕСКО, у світі налічується 4 тисячі етносів, з яких лише 800 досягай стадії нації. Націй, які налічують 10 млн. чоловік, лише 67. Серед найбільших націй світу китайці, які становлять 934,0 млн., хіндустанці - 180,5, американці - 172,2, росіяни - 138,6, араби - 133, японці - 115,7 млн та ін. Водночас понад 3 тис. етносів ще не досягли такої стадії розвитку, переважна більшість з них надто малочисельна.

Зрозуміло, що багатоманітність національностей, що складають населення більшості країн (у тому числі і України) породжує багато проблем, які повинна вирішити етнонаціональна політика.

Етнонаціональна політика – це цілеспрямована діяльність з регулюванням відносин між етносами, націями і етнонаціональними групами (народами), що виявляється у свідомому впливі державних і суспільних організацій на розвиток міжнаціональних та міжетнічних взаємин з метою їх нормалізації, стабілізації та гармонізації.

Об'єкт етнонаціональної політики:

1. нації;

2. етноси;

3. етнонаціональні групи;

4. міжнаціональні та міжетнічні відносини.

Суб'єкт етнонаціональної політики:

1. держава (її органи);

2. політичні партії;

3. громадські організації тощо.

Головна мета етнонаціональної політики – узгодження етнонаціональних стосунків, демократичне розв'язання міжнаціональних суперечностей і конфліктів.

Основні принципи етнонаціональної політики:

1. демократизму;

2. національної єдності;

3. взаємоповаги та взаємодовір'я між націями;

4. толерантності у стосунках різних національностей;

5. поваги до національних традицій, звичаїв, віросповідань;

6. самовизначення націй тощо.

Етнонаціональна політика в тій чи іншій державі має врахувати:

1. географічні фактори, демографічні процеси, історичні особливості формування певної нації або народності, її національної державності;

2. національний склад населення;

3. співвідношення корінного і некорінного населення, релігійність, особливості національної психології, національні традиції, звичаї, взаємовідносини певної нації з іншими етносами.