5.8.5. Організація та зміст медичної розвідки у підрозділах та частинах медичної служби Збройних Сил України

Кожний медичний начальник організує медичну розвідку на напрямку, ділянці (у смузі чи районі) дій своєї частини (з’єднання, об’єднання, закладу),

Медична розвідка ведеться всіма рівнями медичної служби - від санітарного інструктора роти до спеціальних санітарно-епідеміологічних закладів оперативного командування. Однак обсяг та зміст даних, які отримуються різними рівнями медичної служби, неоднаковий і визначається умовами діяльності даного рівня медичної служби і тих сил і засобів, якими він володіє.

При організації медичної розвідки всі начальники медичної служби, а також командир медр передбачають її проведення насамперед у районах КП і ТПУ. Санітарний інструктор роти веде медичну розвідку в районі розміщення і бойових дій особового складу роти. Головними його завданнями в цьому плані є виявлення (шляхом опитування населення) хворих з підозрою на інфекційні захворювання та можливих джерел зараження особового складу; виявлення зручних шляхів вивозу (виносу) поранених з розташування роти, а також місцевих ресурсів, необхідних йому для роботи.

Начальник медичного, пункту батальйону організує і здійснює медичну розвідку по осі (напрямку) пересуванню МПБ у наступі та у батальйонному районі оборони, а також у місцях розміщення особового складу і у вихідному районі (районі зосередження), на марші, на привалах і в районах денного (нічного) відпочинку. Головними її завданнями є: виявлення інфекційних хворих шляхом опитування населення й огляду підозрілих на інфекційне захворювання та можливих джерел зараження особового складу; визначення санітарного стану приміщень у населених пунктах, сховищ, які залишені противником, а також джерел водопостачання; визначення шляхів вивозу поранених з поля бою і їх подальшої евакуації з району бойових дій батальйону; виявлення місць, зручних для розгортання МПБ, і місцевих ресурсів, необхідних для роботи медичної служби батальйону.

Кваліфікація й оснащення санітарного інструктора роти і фельдшера батальйону дозволяють їм давати відповіді лише на відносно прості питання медичної розвідки. Проте ці дані, отримані від медичних працівників, що знаходяться безпосередньо в бойових порядках військ, можуть слугувати підставою для своєчасного проведення ряду важливих профілактичних заходів і зіграти істотну роль у збереженні санітарного благополуччя військ. Більш відповідальні завдання щодо проведення медичної розвідки можуть бути виконані медр механізованої (танкової) бригади, що має у своєму складі лікарів.

Начальник медичної служби бригади організує медичну розвідку в смузі наступу, зосереджуючи основні зусилля на напрямку головного удару бригади, на ділянці оборони бригади, у вихідному районі (районі зосередження), у районах привалів і денного (нічного) відпочинку на марші. Він веде розвідку особисто і залучає до її проведення одного з лікарів, а також фельдшера медр. Головними завданнями медичної розвідки, яка організується начальником медичної служби бригади, є: виявлення інфекційних хворих шляхом опитування населення (у першу чергу медичних працівників) і огляду підозрілих на інфекційні захворювання; забір проб для специфічної індикації бактеріальних засобів і доставка їх в санітарно-епідеміологічну лабораторію (загін) за зоною відповідальності; встановлення санітарного стану населених пунктів і джерел водопостачання; виявлення шляхів евакуації і наявності місцевих транспортних засобів, місць, зручних для розгортання медр, і необхідних медичній службі бригади місцевих ресурсів.

Медична служба армійського корпусу має в своєму складі підготовлений особовий склад і спеціальні засоби для здійснення кваліфікованої медичної розвідки. Зокрема, ведення санітарно-епідеміологічної, бактеріологічної, радіаційної і хімічної розвідки організаційно забезпечується наявними силами та засобами санітарно-епідеміологічної лабораторії (загону) за зоною відповідальності.

При тривалому розміщенні військ на одній території збір даних про санітарно-епідемічну обстановку і їх вивчення здійснюються шляхом санітарно-епідеміологічного спостереження, яке є частковою формою санітарно-епідемічної розвідки.

Суть санітарно-епідеміологічного спостереження полягає в безупинному зборі даних про санітарно-епідеміологічну обстановку у визначеному районі і вивченні їх. Для проведення санітарно-епідеміологічного спостереження вся територія, на якій діють війська і розміщаються тили, поділяється на райони (районування території). Ці райони закріплюються за лікувальними закладами, протиепідемічними й іншими частинами й закладами медичної служби, що і ведуть санітарно-епідеміологічне спостереження. Таке спостереження дозволяє вчасно виявити застосування противником засобів бактеріологічної зброї, появу інфекційних захворювань і інші зміни в санітарно-епідемічному стані району.

Контрольні питання для самоперевірки :

1. Яке значення мають санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, які проводяться у військах у воєнний час?

2. Що таке санітарно-гігієнічні заходи?

3. Порядок проведення медичного контролю за станом здоров’я військовослужбовців.

4. Порядок організації та проведення санітарного нагляду за пересуванням і розташуванням військ.

5. Порядок організації та проведення санітарного нагляду за харчуванням військовослужбовців.

6. Санітарний нагляд за водопостачанням.

7. Санітарний нагляд за банно-пральним обслуговуванням особового складу.

8. Санітарний нагляд за умовами військової праці.

9. Санітарний нагляд за похованням померлих та загиблих військовослужбовців.

10. Оцінка санітарно-гігієнічного стану військової частини, району її дій і розміщення.

11. Зміст протиепідемічних заходів у військах.

12. Характеристика санітарно-епідемічного стану військової частини, району її дій і розміщення.

13. Організація обсервації в частині.

14. Організація карантину в частині.

15. Дайте характеристику сил і засобів медичної служби, які використовуються для проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у військах.

16. Медична розвідка, визначення поняття.

17. Головні завдання медичної розвідки.

18. Види медичної розвідки.

19. Вимоги до медичної розвідки.

20. Організація медичної розвідки.