8. Сучасні проблеми взаємодії національних культур.

Суть взаємо­дії культури з суспільством, яка має діалектичний характер, виражається у таких аспектах: культура відображає стан морального здоров'я суспільства, рівень економічних і політич­них свобод, характеризує його духовний потенціал; культура функціонує за своїми специфічними законами, сягаючи корін­ням у традиції попередніх поколінь, синтезуючи позитивний досвід минулого з сучасним і тенденціями майбутнього; певний тип суспільних відносин, економічний уклад, політичний режим, соціально-класова структура, етнічні і національні стосунки впливають на зміст і форми культурного процесу, з одного боку, а з другого - культура вносить відповідні корективи у духовну композицію суспільства, служить перед­умовою радикалізації і стабілізації всіх сторін суспільного буття і тим самим забезпечує відповідну рівновагу при пере­ході його з одного історично-культурного стану в інший.

Конкретизуючи названі аспекти взаємодії культури з сус­пільством, слід сказати, що в першу чергу культура віддзер­калює перебіг суспільних процесів у певних історичних коор­динатах. Шляхом виявлення культурних установок у праці, навчанні, політичній боротьбі, змаганні ідеологічних і науко­вих напрямків можна встановити не тільки ступінь живучості старих стереотипів, норм поведінки, тобто міру тяжіння до звичних способів самореалізації особи в рамках уже віджилих суспільних форм, але й моральну готовність людей подолати існуючі кризові явища, позбутися вад, які сковують поступ. Сьогодні в суспільно-політичному і культурному житті Украї­ни ще досить відчутні імпульси до відтворення авторитарних способів мислення і дії. Це проявляється у конфліктах між конфесіями, владою і пресою, представницькими і виконав­чими структурами влади, окремими регіонами, різними полі­тичними угрупуваннями. Причини конфліктів обумовлені не тільки хворобливою ломкою старих інститутів і норм, а й відсутністю демократичних культурних, традицій, боязню, пожертвувати власним уявним благом в ім'я здійсненнявеликої мети. При висвітленні суспільних явищ на підставі культурологічних підходів важливо враховувати динаміку ціннісної переорієнтації під впливом створення правових умов для вільної діяльності людини, аналізуючи такі фактори:

- законодавче закріплення політичних, економічних і культур­них прав людини і її моральна готовність до дії в рамках вільного волевиявлення;

- диференціація поглядів, переконань як на рівні міжособистісних контактів, так і на рівні соціальних груп;

- пріоритет демократичних, правових принципів над особистими чи корпоративними інтересами;

- прояви критичного осмислення фактів і процесів суспільної дійсності та пошук шляхів конструктивного вирішення проб­лем через механізми масової свідомості.

Кожен із названих підходів розкриває той культурний фон, на якому спостерігаються метаморфози в динаміці суспіль­ного життя під кутом зору спроможності суб'єкта засвоїти розуміння свободи як культурної цінності. Коли людина чи організація з огляду на певні інтереси не хочуть відмовитись від бюрократичних принципів діяльності, при цьому імену­ючи себе патріотами та борцями за демократичні ідеали, їх цілком справедливо можна вважати носіями авторитарної культурної традиції.

Другий аспект взаємодії культури з суспільством роз­криває закономірності її функціонування як відносно само­стійної субстанції. Визначаючись суспільними відносинами і одночасно впливаючи на них, культура все ж має свої специ­фічні особливості розвитку. Це пояснюється тим, що культур­ний процес не завжди перебуває в прямій залежності від даного типу суспільства, він черпає свою енергію в традиціях культури минулого.

Тому часто спостерігається культурний ренесанс у тих країнах, які знаходяться на значно нижчому щаблі суспіль­ного прогресу. Наприклад, Німеччина у XIX ст. помітно поступалась Англії і Франції щодо ступеня розвитку цивілі­зації, зате переважала їх у культурному поступі.

Прогрес у галузі культури здійснюється через механізм спадкоємності як способу репродукції складових культурного генофонду і новаторства як способу продукування цінностей, співзвучних новому часу. Співвідношення між репродуктив­ним і новаторським моментами у соціокультурних рамках може мати такі варіанти:

- традиції і новаторство співіснують при домінанті традиційних елементів;

- традиції і новаторство активно взаємодіють, створюючи при цьому синтезований образ нової культури;

- традиційні норми активно витісняються, а нові ідеї, втративши зв'язок з минулим, не вписуються в нове культурне середо­вище, що може привести до занепаду культури.

Третій аспект взаємодії культури і суспільства передбачає аналіз деяких закономірностей впливу суспільних факторів на культуру, з одного боку, та ролі культурної бази в процесі революційних суспільних змін — з другого.

Серед суспільних факторів, що впливають на становлення культури, можна виділити: спосіб виробництва, політичний режим, соціально-класову структуру, становище індивіда в соціальній групі, яке характеризує міру вияву його індиві­дуальної свободи або залежності від колективних форм спів­життя, ступінь сакралізації свідомості.